Переходи в ПЦУ

Після 24 лютого 2022-го року до ПЦУ перейшло 630 громад. Але важливо розуміти, що парафія УПЦ (МП) - це часто просто юридична особа, а не церква з вірянами. Парафія може існувати тільки на папері, або складатися з 3-х бабусь і священника в далекому Закарпатському селі. Те, що УПЦ (МП) реєструє купу організацій - не означає, що там повні храми вірян.

 
Свято-Преображенський кафедральний собор у Вінниці, одним із перших у грудні 2018 року перейшов з УПЦ (МП) до ПЦУ

У Твіттері є сторінка "Переходи до ПЦУ", де можна відстежувати процес в динаміці. Її автор В'ячеслав Манулік - ІТ-фахівець і як він сам себе називає "атеїст Київського патріархату".

Я записала розмову з В'ячеславом як з людиною, яка фіксує ці переходи і тенденції навколо з 2018-го - року надання українській церкві Томосу. Водночас в нього немає жодного конфлікту інтересів, лише щире вболівання за наш метафізичний розрив з російською метрополією. Для нього ця тема - це в першу чергу культурний та історичний феномен. 

Але якщо вам скучно дивитися\слухати, то ось ключові тези розмови, щоб розуміти дуже складну картину більш менш цілісно.

На 2018 рік в Україні було 11 463 парафії УПЦ (МП).

З того часу 1632 громади перейшли до ПЦУ (14%).

Після 24 лютого 2022-го року до ПЦУ перейшло 630 громад. Але важливо розуміти, що парафія УПЦ (МП) - це часто просто юридична особа, а не церква з вірянами. Парафія може існувати тільки на папері, або складатися з 3-х бабусь і священника в далекому Закарпатському селі. Те, що УПЦ (МП) реєструє купу організацій - не означає, що там повні храми вірян. Саме тому кількість громад, які перейшли до ПЦУ не можна назвати малою.

Чемпіоном з переходів до ПЦУ є Хмельницька область - 360 з 998 парафій (35,9%) перейшли до ПЦУ з 2018-го.

Чому Хмельниччина? Тому що:

  1. Воцерковленість українців зростає зі сходу (де релігійних людей мало з огляду на системні і багаторічні комуністичні репресії проти церкви) на захід (де СРСР проіснував менше на +-20 років і де релігійна традиція змогла краще зберегтися).
  1. Це найбільший регіон на заході, який НЕ є "вотчиною" УГКЦ. Бо далі на захід України - територія впливу здебільшого Української греко-католицької церкви. (Ситуацію на Волині та Закарпатті варто розглядати окремо).

На другому місці за кількістю переходів - Київська область (216 з 658 парафій (32,8%) з 2018-го). Це пов'язано не в останню чергу з близькістю до столиці й рівнем освіченості людей.

Але, як зазначалося вище, чим ближче до сходу та півдня - тим менше українці є релігійними. Плюс, чим ближче до зони бойових дій, тим, зрозуміло, менше можливостей громаді зібратися і перейти до ПЦУ. Банально тому, що багато людей виїхали, а деякі міста росія тупо зрівняла з землею.

На Дніпровщині з 643 парафій УПЦ(МП) до ПЦУ перейшли 19-ть.

На Одещині - з 613 парафій УПЦ(МП) до ПЦУ перейшли 10-ть.

Низька кількість переходів також нерідко пов'язана з тим, що люди:

  1. Не заглиблюються в історичні тонкощі, бо звикли до священника, який вже 30 років править в селі\місті.
  1. Є громади, де ПЦУ ніколи не було або вона була присутня найближче в сусідньому селі.

УПЦ (МП) зазвичай переконує такі громади, що вони є українською церквою, "незалежною від Москви", бо мають автокефалію. Про "розкольників" нерідко мовчать, бо якщо почати говорити, що є якісь "інші", то люди починають про це так чи інакше задумуватися. Риторика "антирозкольництва" включається зазвичай, коли вже пахне смаженим. Тут вже починаються розмови про "заборону МП" викрадання батюшками ключів до храмів, тітушки, бійки батюшок з військовими, суди та максимальне перешкоджання переходам. Разом з тим до 15% священників УПЦ (МП) перейшли до ПЦУ разом з громадою.

Якраз головним тормозом цих процесів є саме священники УПЦ(МП)на місцях, які є авторитетом для людей. Люди часто роблять так "як скаже батюшка". На думку В'ячеслава найбільшу роботу ПЦУ і державі на горизонтальному рівні варто проводити з ними. І це також питання "ділової пропозиції", яку в РПЦ, на жаль, вміють робити.

Комунікація ПЦУ щодо важливості переходів, назовні є слабкою. Росія ж запустила інформаційну кампанію про те, що УПЦ (МП) - "гнана" церква, яку забороняють так, як колись більшовики забороняли церкви. Ця кампанія працює, бо апелює до простих людських емоцій. Але водночас Росія, через таваріщ-майорів в рясах, які досі оперують в Україні, залякує священників вічним прокляттям чи вигнанням з церкви, якщо ті перейдуть до ПЦУ.

Примітка: у 2018-му році до 17% від всіх українських православних належали до УПЦ (МП). Свіжих цифр на тему немає, але є цифри КМІС за червень 2023-го року про те, що до 66% українців виступають за повну заборону УПЦ (МП).

85% вважає, що держава має втрутитися в їхню діяльність.

P.S. Це світський погляд на тему. Зрозуміло, що є значно більше тонкощів, які люди поза церквою не знають. Але думаю іноді цінно людям в системі подивитися як бачать цю історію ззовні.

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.