Звернення громадськості щодо Національного військового меморіального кладовища

Військовослужбовці, родичі загиблих бійців, громадські діячі та представники медіаспільноти звернулися до влади із закликом провести відкритий архітектурний конкурс на проєкт і будівництво Національного військового меморіального кладовища.

 

Проєкт НВМК

Президенту України – Верховному Головнокомандувачу Збройних Сил України Володимиру Зеленському

Прем'єр-міністру України Денису Шмигалю

Міністерці у справах ветеранів Наталії Калмиковій

ЗВЕРНЕННЯ

Ми − військовослужбовці Сил оборони України, родичі загиблих військових, представники українського громадянського суспільства та медіаспільноти − звертаємося до представників влади із закликом провести відкритий загальнонаціональний архітектурний конкурс на архітектурно-скульптурний проєкт та будівництво головного військового меморіалу України − Національного військового меморіального кладовища (НВМК). 

Цим відкритим листом ми хочемо висловити недовіру до процесів навколо будівництва НВМК та закликати усі відповідальні сторони зупинити неорадянські практики кулуарного ухвалення рішень, проведення тендерів і призначення виконавців будівництва.

Вперше у новітній історії України наше суспільство на порозі будівництва центрального національного місця пам'яті, де знайдуть свій останній спочинок декілька поколінь українських військових, які віддали життя за незалежність України. Ця локація може закласти початок новій та гідній культурі військових поховань. Водночас ми бачимо, що від початку процес побудови найважливішого військового некрополю є вкрай непрозорим та йде всупереч прийнятим практикам західних демократій, зі стандартами яких Україна прагне асоціюватися.

Дорожня карта відкритого архітектурного конкурсу на ескізний проєкт НВМК, де мали б ідейно змагатися найкращі фахівці України, була спеціально розроблена Національною спілкою архітекторів України для Міністерства ветеранів ще навесні 2023 року. Втім, цей благородний задум був затьмарений різкою зміною поведінки відповідальних структур та осіб, які замінили чесну конкуренцію  круглими столами, що слугували лише імітацією широкого громадського та експертного обговорення.

Найбільш яскравим втіленням непрозорості стали "тендери" на ескізний проєкт і вибір підрядника будівництва. В обох брали участь по одному потенційному учаснику, тому що Кабмін і Мінветеранів зробили все можливе, щоб про запуск процесу відбору підрядників по тендерах ніхто "зайвий" не дізнався. Перший тендер на ескізний проєкт НВМК розпочався 30 серпня 2023 року і вже 15 вересня було укладено договір з "переможцем" – ТОВ "ІНЖИНІРИНГ–ХОЛДИНГ", головним архітектором якого є Сергій Дербін. 

Невдовзі таким самим єдиним учасником і переможцем тендеру на зведення комплексу став консорціум підрядників "Білдінг.ЮА", одна з компаній якого (компанія АКАМ) пов'язана із підсанкційним бізнесменом Вадимом Єрмолаєвим, що підтверджувала Служба Безпеки України та журналісти-розслідувачі Громадського. Єрмолаєв був внесений до санкційних списків у 2023-му за ведення алкобізнесу в окупованому росіянами Криму та сплату податків в бюджет РФ на суму 6,5 млн доларів.

Раніше компанія АКАМ, з якою пов'язаний бізнесмен, фігурувала в спільних проєктах з головним архітектором НВМК Сергієм Дербіним у Дніпрі, а тепер стала головним постачальником граніту для майбутнього меморіального комплексу НВМК. Тож інші види каменю, які є в Україні і які б могли бути використані в будівництві ключових споруд меморіального кладовища, ні з ким із громадськості та експертних кіл відкрито не обговорювалися.

Попри суспільний резонанс і увагу медіа, керівництво Державного підприємства НВМК знехтувало підривом довіри українського суспільства до процесів і швидко уклало договори на будівництво зі скандальним консорціумом. Такий поспіх прикривається ницою спекуляцією, що прозорий архітектурний конкурс на ескізний проєкт НВМК нібито відтермінує, а то й зупинить можливість поховань загиблих, прах яких сім'ї змушені зберігати вдома роками.

Ми усвідомлюємо необхідність розпочати поховання. Як показує українська практика поховань героїв у різних громадах, а також міжнародний досвід побудови національних військових некрополів, – такі поховання можна здійснювати невідкладно. Тим паче, якщо сектори поховань на НВМК вже визначені на генеральному плані, а інженерні лінії проведені, як заявлено, то перешкод для самих захоронень немає. Отож, проведення чесного архітектурного конкурсу жодним чином не суперечить здійсненню поховань. Ці важливі процеси можуть відбуватися паралельно.

Нас також не може не обурювати, що архітектор, якого призначили розробляти вигляд найбільшого військового кладовища України, уже під час російсько-української війни вважав допустимим їздити до москви. У 2015 році, уже після чисельних російських воєнних злочинів, зокрема в Іловайську та Дебальцевому, коли українські військові віддавали своє життя за Україну, Сергій Дербін був на дизайн конференції у столиці держави-агресора, що відкрито висвітлював у своїх соціальних мережах.

Головним аргументом відповідальних осіб є формальне посилання на "законність процедур та відсутність саме юридичної можливості їх скасувати". Але коли мова йде про проєкт такого суспільного значення, насамперед має бути забезпечена максимальна публічна легітимність процесу створення НВМК. А це неможливо без відкритості діалогу та прозорості процедур.

Закликаємо Президента України, Голову Уряду та Міністерку ветеранів України забезпечити рівне право українських архітекторів та митців чесно і справедливо боротися за можливість долучитися до створення Національного військового меморіального кладовища. На відміну від Росії, де головний військовий цвинтар будувався без архітектурних конкурсів, ми живемо не у диктатурі, а демократичній європейській державі. 

Архітектурні конкурси на меморіальні об'єкти уже практикують у Львові, Вінниці, Чернівцях, тому є нечуваним, щоб центральна влада України, яка могла б першою демонструвати цивілізований приклад місцевому самоврядуванню, відстає від деяких управлінців на місцях і створює поганий прецедент для потенційних зловживань у громадах.

Ми просимо відповідальних осіб не прикривати непрозорі процедури горем родин, адже це ще більше підриває довіру суспільства до влади в часи, коли нам усім потрібно єднатися, щоб здолати одвічного ворога. Не позбавляйте українське суспільство історичного шансу якісно продумати й осмислити вигляд Національного військового меморіального кладовища.

Ми наполегливо вимагаємо від відповідальних за проєкт представників державних структур повернутися до здорового глузду, поваги до відкритих та чесних процедур, діалогу із суспільством та провести відкритий конкурс на ескізний проєкт НВМК, дорожня карта якого уже давно готова.

Будьмо гідними жертви наших полеглих.

Додати свій підпис до відкритого листа можна за посиланням.

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».

Юрій Берестень: Волонтерський рух у Катеринославі під час російсько-турецької війни 1877-1878 років

Російський уряд, прикриваючись риторикою надання гуманітарної допомоги "братським народам" Балкан, намагався використати загострення військово-політичної ситуації в регіоні, де спалахнуло в 1875 році масштабне повстання проти турецького поневолення, для посилення своїх позицій у регіоні, марячи про захоплення Константинополя та реставрацію нової Візантійської імперії. Заздалегідь готуючись до війни з Османською імперією, він починає активно розгортати мережу доброчинних організацій та установ, які повинні були опікуватись гуманітарними проблемами догляду за пораненими та хворими військовими, інвалідами війни, сиротами.