АНОНС: Лекція Вахтанга Кіпіані "На щиті у вічність: як вшановували захисників України в діаспорі"

У Харкові започатковують цикл історичних лекцій "Як подолати Росію: спитай історика".

Якою є практика меморіалізації у світі та в Україні? Якою вона була в часи визвольних змагань? Для чого українцям Національне військове меморіальне кладовище, що має будувати, увічнювати та вшановувати памʼять про захисників і захисниць, які загинули за Україну.

"В українській діаспорі після Перших та Других визвольних змагань склались унікальні традиції поховання вояків українських армій і підрозділів - від Українських Січових Стрільців до УПА. Найбільшим меморіальним цвинтарем поза Україною є кладовище у містечку Саут Баунд Брук на сході Сполучених Штатів. Там поховано більше тисячі колишніх вояків. Серед них - генерали і козаки та козачки Армії УНР, комбатанти УГА і УСС, УПА, "Карпатської Січі" та дивізії "Галичина" (1-ої УД УНА), а також українці-колишні військовослужбовці австрійської, російської, совєтської, польської, американської армій", - пояснює Вахтанг Кіпіані.

Історик та військовослужбовець 13-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України "Хартія" Вахтанг Кіпіані багато років присвятив польовому дослідженню цього цвинтаря та доль людей, там похованих.

Коли: 10 серпня, початок о 17:00.

Реєстрація: https://forms.gle/vPvquRAHS8H8tE8a7

Організатори: 13-та бригада НГУ "Хартія", Вахтанг Кіпіані, ЦСМ "ЄрміловЦентр"

 

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.

Наше (?) Січневе повстання (1863–1864 роки)

25 січня цього року у Вільнюському кафедральному соборі голови трьох держав "Люблінського трикутника" – Кароль Навроцький, Ґітанас Науседа і Володимир Зеленський вшанували 163-тю річницю Січневого повстання 1863–1864 років. Мало хто звернув увагу, але це перше в історії наших трьох країн спільне вшанування пам'яті учасників цієї історичної події на найвищому державному рівні.