Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Начальнику

Львівської обласної військової адміністрації

Максиму КОЗИЦЬКОМУ

В. о. голови

Львівської обласної ради

Юрію ХОЛОДУ

Шановний пане Максиме,

шановний пане Юрію,

Звертаємося до вас як державних діячів у справі, яка на 34-му році відновлення незалежності України і четвертому році її відстоювання на полі бою, має надважливе державне значення. Адже перемога у цій війні залежить і від мужності наших неймовірних воїнів, і від діяльності наших волонтерів, і від піднесення національної свідомості, формування історичної пам'яті, творення національного Пантеону як одного із символів державності.

Чільне місце у цьому Пантеоні посідає постать Михайла Грушевського. І саме у справі, пов'язаній зі вшануванням його імені, пам'яттю про його наукову, політичну, державну діяльність, усвідомленням ролі, яку він відіграв як в українській історії як державник-соборник, так і в історії Галичини, котру влучно назвав Українським П'ємонтом, до Вас апелює група знаних українських науковців, культурологів, музеологів.

Усім відомо, що вивчення життя і творчого доробку М. Грушевського в Україні, на відміну від шевченкознавства та франкознавства, постало лише з відновленням незалежності України. Тоді, від початку 1990-х ми готували перші наукові розвідки, джерельні статті й монографії, долучалися до створення й розбудови інституцій імені Михайла Грушевського та меморіальних музеїв, запроваджували наукові курси у вищих школах, працювали над видання творів ученого в 50-ти томах. А всі разом ми творили новий науковий напрям — грушевськознавство, згуртувавшись в єдину команду, якій були й залишаються небайдужими всі події, пов'язані з іменем творця самостійної Української Народної Республіки.

Як науковці, і, насамперед, як громадяни України, ми стурбовані публічним повідомленням про підтримку депутатською комісією з питань комунального майна Львівської обласної ради від 13 червня 2025 року ініціативи про створення комунального закладу Львівської обласної ради "Національний комплекс меморіальних музеїв Івана Франка та Михайла Грушевського". Не маємо повної інформації ані про ініціаторів так званого "приєднання" Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові до Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, ані про справжні причини цієї акції.

Слова про "оптимізацію" і "більшу заробітню платню" не пояснюють справжні причини ліквідації Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові як самостійної інституції. Адже оптимізації, вдосконалення, пошуків нових форм роботи, державної підтримки сьогодні потребують усі музеї України, які як ніколи в умовах війни відчувають відповідальність за свою історичну місію.

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності". Водночас невтомною суспільно-політичною та науковою активністю готував ґрунт для сприйняття українським народом по обидва береги Збруча української незалежності.

Так, ми всі разом можемо чимало сказати про взаємини двох велетнів української науки й культури Михайла Грушевського та Івана Франка; можемо згадати, як не задумуючись, Грушевський "уступив" право Франкові купити частину земельної ділянки, яку намірявся набути для себе. Можемо також процитувати лист Івана Яковича про те, як у важкий період життя він майже ніде не бував, а лише щодня заходив на бесіду до Грушевського.

Усі ми добре пам'ятаємо спогад Петра Франка про те, що батько й Михайло Сергійович нагадували йому знаменитих Гете і Шиллера. І врешті, маємо повторити назву спомину-нарису Грушевського про Франка, який він щиро присвятив "Апостолові праці". Ми можемо нагадати про надзвичайно щемливий сюжет, як Музей Франка свого часу зберіг історичну й меморіальну пам'ятку — віллу Грушевського, відкривши там експозицію про літературного генія й інтелектуала. У пам'яті сучасників залишається також шляхетне поступовання, коли в 1998 році зароджений у лоні Музею Івана Франка Музей Михайла Грушевського зажив самостійним життям. Все це наша історія, якою ми пишаємося і в якої навчаємось мудрості.

Ми не вправі втручатися у діяльність органів місцевого самоврядування, ми лише вважаємо своїм обов'язком звернутися до Вас, очільників Львівської області, із проханням дослухатися до громадської думки щодо недоречності подібного "приєднання", що, як зауважили вище, не стане виваженим кроком у справі нашої великої битви за Україну.

З повагою,

Руслан ПИРІГ, доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, лауреат Премії імені М. С. Грушевського

Геннадій БОРЯК, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України

Владислав ВЕРСТЮК, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Інституту історії України НАН України, лауреат Премії імені М. С. Грушевського

Ігор ГИРИЧ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, лауреат Премії імені М. С. Грушевського

Валентина ПІСКУН, докторка історичних наук, професорка, завідувачка відділу Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Віталій ТЕЛЬВАК, доктор історичних наук, професор Дрогобицького педагогічного університету імені Івана Франка, лауреат Премії імені М. С. Грушевського

Віталій МАСНЕНКО, доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії України Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького

Мирон КАПРАЛЬ, доктор історичних наук, професор, керівник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Андрій ГРЕЧИЛО, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України НАН України

Геннадій КОРОЛЬОВ, доктор історичних наук, старший дослідник, керівник проекту в Інституті історії ім. Т. Мантойффля Польської академії наук

Надія ХАЛАК, кандидатка історичних наук, вчена секретарка Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

Оксана ЮРКОВА, кандидатка історичних наук, провідна наукова співробітниця Інституту історії України НАН України; координаторка Електронного архіву Михайла Грушевського

Галина БУРЛАКА, кандидатка філологічних наук, провідна наукова співробітниця Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України

Світлана ПАНЬКОВА, кандидатка історичних наук, завідувачка Історико-меморіального музею Михайла Грушевського

Олена БОРЯК, докторка історичних наук, старша наукова співробітниця Державного наукового центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф

Ярослав ГАРАСИМ, доктор філологічних наук, професор кафедри української фольклористики ім. акад. Ф. Колесси, заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка

Київ, Дрогобич, Львів, Черкаси

12 серпня 2025 року