Генеральною директоркою Національного музею історії України призначено Олену Земляну

21 липня генеральною директоркою Національного музею історії України призначено Олену Земляну – юристку, фахівчиню з питань культурної політики та охорони культурної спадщини.

Про це повідомили у Національному музеї історії України.

До призначення на цю посаду Олена Земляна майже п'ять років очолювала Департамент правового забезпечення Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. За час роботи в Міністерстві вона забезпечила повернення в державну власність пам'яток національного значення в Чернігові, Кам'янці-Подільському, Каневі, Переяславі.

Також долучилася до процесу міжнародного судового захисту в справі про повернення в Україну колекцій кримських музеїв, відомих як "Скіфське золото". 

Олена Земляна працювала над законами про підтримку культури, книговидання, креативних індустрій; про вилучення з реєстру пам'яток, що є символами радянської та імперської політики. Є співавторкою законопроєктів про Національний музей Голодомору-геноциду, про меценатство у сфері культури та визнання культури, культурної спадщини елементом нацбезпеки.

2017 року Олена Земляна брала участь у створенні Українського інституту книги, де пізніше обіймала посаду заступниці директора. 

Серед напрямів професійної діяльності Олени Земляної – охорона культурної спадщини, збереження національної пам'яті, підтримка книговидання, міжнародна культурна співпраця, нормативне забезпечення функціонування закладів культури.

У своїй діяльності на новій посаді вона зосередиться на розвитку Національного музею історії України як сучасного простору відкритого діалогу й культурної самоідентифікації, а також на поглибленні дослідницької, освітньої та міжнародної діяльності музею.

Нагадаємо, з 2020 року посаду генерального директора Національного музею історії України обіймав спеціаліст у галузі скандинавістики, історик та археолог Федір Андрощук.

 
Олена Земляна 

Теми

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.