До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості
Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?
Нині найбільш поширеним є таке твердження (цитую Вікіпедію): "Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка ("баба") продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба". Проте відомості щодо угоди з "бабою" 1401 (за іншими джерелами, 1411) року жодним чином не підтверджують, що йдеться саме про "цю землю".
Щодо урочища під назвою "Шалена баба" ще історик Микола Закревський у 1868 році засвідчив, що воно містилося аж біля села Біличі. А головне, що ані в XVII, ані в XVIII, ані на початку ХІХ століття жодні київські плани чи описи не показували сучасний Бабин яр саме під цією назвою. Немає такого топоніму і в доволі докладному двотомнику Закревського "Описание Киева".
Головним орієнтиром місцевості з ХІІ століття була Кирилівська церква на пагорбі між двома розлогими ярами (Реп'яховим і Бабиним), тож упродовж тривалого часу їх обидва називали Кирилівськими. Так само, як і струмки на дні цих ярів. На плані 1830 року, приміром, струмок у нинішньому Реп'яховому яру названо "Старый ручей", а в Бабиному яру – "Новый Кирилловский ручей".
Такий узагальнений підхід можна пояснити тим, що порізані ярами схили спершу не становили особливої цінності, фактично являли собою велике, майже порожнє володіння, і не було потреби в топонімічних уточненнях окремих об'єктів. Але час минав, Київ розростався, попит на вільні землі збільшувався. Тому міська та губернська влада забажали отримати плани "выгонной земли и застроенной местности" на околицях Києва у порівняно крупному масштабі 1:4200, з більш докладними орієнтирами.
Професійні топографи й землеміри у 1852 році виконали відповідну зйомку на Кирилівських пагорбах. Тут ми вже бачимо нові назви ярів та урочищ – "Урочище Копылово", "Урочище Граевщина", і серед них чи не вперше з'являється найменування "Урочище Бабий яр".
Проте, якщо придивитися до відповідного планшету "Часть предместия Куреневки принадлежащей г. Киеву", бачимо дивну річ: під "урочищем Бабин Яр" тут розуміється доволі віддалене місце – десь в районі індивідуальної забудови за Бакинською вулицею, тобто скоріше біля схилу до річки Сирець. Разом з тим, на тому ж плані показано й нинішній Бабин яр. Але його значне південне відгалуження підписане на схемі як "Змеиный яр", а північне відгалуження з головним руслом – "Вовчий яр".
Що ж до Реп'яхового яру, то він усе ще фігурує як Кирилівський. Це видно також на суміжному планшеті "Часть выгонной земли и предместия Лукияновки принадлежащих г. Киеву". Там верхів'я сучасного Бабиного яру показане як Зміїний, а сучасного Реп'яхового яру – як Кирилівський.
Як же виникли несподівані топоніми? Скільки відомо, значна частина їх не має відповідності в давніх актів чи переказах. Схоже на те, що у ході складання планів землеміри опитували місцевих мешканців та землевласників, – як саме вони звикли називати ці місця?
Розташоване понад річкою Сирець "урочище Бабин яр" потрапило й на план 1870 року з позначеною зоною Сирецьких військових таборів. Але сталося так, що назвам "Зміїний яр" та "Вовчий яр" не судилося тут довге життя – мабуть, тому, що однойменних об'єктів у Києві вже було чимало. Мало не кожний глухий та звивистий яр могли назвати чи Вовчим, чи Зміїним. Тож на "Плане города Киева со всеми землями, состоящими в ведении оного", складеному у 1902 році міським землеміром Іваном Таїровим, ані Вовчого, ані Зміїного яру в цій місцині вже немає.
Тут, щоправда, досі фігурує "Ур[очище] Бабий Яр" ближче до річки Сирець, але назву "Бабий яр" дубльовано й біля головного русла теперішнього Бабиного яру. Поряд з ним, південніше, показано все ще Кирилівський яр, та в його нижній частині додатково позначено "Репяхов яр".
Отже, тільки на початку ХХ століття назва Бабиного яру почала більш-менш чітко відповідати її звичному нині місцю. Цьому сприяла важлива обставина: саме тоді міська влада ретельно інвентаризувала свої землі, що їх містяни стали все частіше брати в оренду. Треба гадати, в ході цього процесу було остаточно вирішено, як саме будуть називатися колишні Кирилівські яри. Так, у київській пресі 1910 року було повідомлено, що "границы городских земель в урочище "Бабий Яр" (за Кирилловской больницей) на пространстве около 125 десятин в этой местности устанавливаются впервые". 125 десятин – це солідний шматок землі понад 136 га.
На "Плане города Киева и предместий" 1914 року, що його склали міські землеміри, назви "Урочище Бабий яр" и "Урочище Репяхов яр" уже цілком відповідають сучасному розташуванню. Лише вздовж південної гілки Бабиного яру дрібними літерами позначено "Овраг Волчий". До речі, це саме те відгалуження, яке у 1852 році йменувалося Зміїним яром. Це зайвий раз підкреслює випадкове походження обох "тривіальних" назв.
Разом з тим, виникає природне запитання: як пояснити найменування "Реп'яхів яр" та "Бабин яр"? Щодо першого, начебто, у краєзнавців не виникає суперечок – воно явно рослинного походження. Що ж до Бабиного яру, то відповісти набагато важче. Мабуть, "шалена баба" з XV століття тут ні до чого. Але десь у низов'ях Бабиного яру та річки Сирець у старі часи існувало озерце під назвою Бабине Черево (згадане у Закревського). Такий топонім, скоріше за все, вказував на опуклий контур водоймища.
Чи не звідси виникла й назва урочища? Утім, в записах краєзнавця-аматора Бориса Віккерса я натрапив на іншу версію, про яку він чув. Можливо, серед Кирилівських пагорбів колись існував стародавній курган з кам'яною статуєю – "бабою", що його ближче до початку ХІХ століття зрили? І пам'ять про це втілилася у прилеглих до колишнього кургану урочищах?
Так чи інакше, саме назва "Бабин яр" закріпилася за місциною. За радянського часу, на міському плані 1923 року вона вже нанесена без усяких варіантів. А у 1924-го було виконано планшет № 434 загальноміського плану зйомки Київського міськкомунвідділу в масштабі 1:2100. На нього потрапила значна частина Бабиного яру, і весь планшет так і був названий: "Бабий яр".
Отже, остаточне запровадження топоніму "Бабин яр" для відповідної території відбулося трохи більше ста років тому. Але минуло небагато часу, і жахливі злочини нацистів перетворили цю назву на символ. Тепер про Бабин Яр знають далеко за межами Києва.
P.S. Цей матеріал є доповненням до статті автора "Бабин Яр у просторі і часі".
