Спецпроект

До походження назви Бабиного Яру: уточнені відомості

Нещодавно було вшановано пам’ять жертв масових убивств, які вчинили нацистські окупанти в Бабиному Яру. Ці події залишили гучне відлуння по всьому світу. Але при спогаді про київську місцевість Бабин яр іноді виникає питання: звідки, власне, взялася ця своєрідна назва? Коли вона з’явилася і що означає?

 
Пам'ятник в Бабиному Яру. Фото кінця 1970-х рр.

Нині найбільш поширеним є таке твердження (цитую Вікіпедію): "Перша згадка — у 1401, коли володарка цієї землі жінка-шинкарка ("баба") продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба, Шалена баба". Проте відомості щодо угоди з "бабою" 1401 (за іншими джерелами, 1411) року жодним чином не підтверджують, що йдеться саме про "цю землю".

Щодо урочища під назвою "Шалена баба" ще історик Микола Закревський у 1868 році засвідчив, що воно містилося аж біля села Біличі. А головне, що ані в XVII, ані в XVIII, ані на початку ХІХ століття жодні київські плани чи описи не показували сучасний Бабин яр саме під цією назвою. Немає такого топоніму і в доволі докладному двотомнику Закревського "Описание Киева".

Головним орієнтиром місцевості з ХІІ століття була Кирилівська церква на пагорбі між двома розлогими ярами (Реп'яховим і Бабиним), тож упродовж тривалого часу їх обидва називали Кирилівськими. Так само, як і струмки на дні цих ярів. На плані 1830 року, приміром, струмок у нинішньому Реп'яховому яру названо "Старый ручей", а в Бабиному яру – "Новый Кирилловский ручей".

 
План Києва 1830 р. Фрагмент

Такий узагальнений підхід можна пояснити тим, що порізані ярами схили спершу не становили особливої цінності, фактично являли собою велике, майже порожнє володіння, і не було потреби в топонімічних уточненнях окремих об'єктів. Але час минав, Київ розростався, попит на вільні землі збільшувався. Тому міська та губернська влада забажали отримати плани "выгонной земли и застроенной местности" на околицях Києва у порівняно крупному масштабі 1:4200, з більш докладними орієнтирами.

Професійні топографи й землеміри у 1852 році виконали відповідну зйомку на Кирилівських пагорбах. Тут ми вже бачимо нові назви ярів та урочищ – "Урочище Копылово", "Урочище Граевщина", і серед них чи не вперше з'являється найменування "Урочище Бабий яр".

Проте, якщо придивитися до відповідного планшету "Часть предместия Куреневки принадлежащей г. Киеву", бачимо дивну річ: під "урочищем Бабин Яр" тут розуміється доволі віддалене місце – десь в районі індивідуальної забудови за Бакинською вулицею, тобто скоріше біля схилу до річки Сирець. Разом з тим, на тому ж плані показано й нинішній Бабин яр. Але його значне південне відгалуження підписане на схемі як "Змеиный яр", а північне відгалуження з головним руслом – "Вовчий яр".

 
План "Часть предместия Куреневки...", 1852 р. Фрагмент

Що ж до Реп'яхового яру, то він усе ще фігурує як Кирилівський. Це видно також на суміжному планшеті "Часть выгонной земли и предместия Лукияновки принадлежащих г. Киеву". Там верхів'я сучасного Бабиного яру показане як Зміїний, а сучасного Реп'яхового яру – як Кирилівський.

 
План "Часть выгонной земли и предместия Лукьяновки...", 1852 р. Фрагмент

Як же виникли несподівані топоніми? Скільки відомо, значна частина їх не має відповідності в давніх актів чи переказах. Схоже на те, що у ході складання планів землеміри опитували місцевих мешканців та землевласників, – як саме вони звикли називати ці місця?

Розташоване понад річкою Сирець "урочище Бабин яр" потрапило й на план 1870 року з позначеною зоною Сирецьких військових таборів. Але сталося так, що назвам "Зміїний яр" та "Вовчий яр" не судилося тут довге життя – мабуть, тому, що однойменних об'єктів у Києві вже було чимало. Мало не кожний глухий та звивистий яр могли назвати чи Вовчим, чи Зміїним. Тож на "Плане города Киева со всеми землями, состоящими в ведении оного", складеному у 1902 році міським землеміром Іваном Таїровим, ані Вовчого, ані Зміїного яру в цій місцині вже немає.

 
План зони Сирецьких військових таборів, 1870 р. Фрагмент

Тут, щоправда, досі фігурує "Ур[очище] Бабий Яр" ближче до річки Сирець, але назву "Бабий яр" дубльовано й біля головного русла теперішнього Бабиного яру. Поряд з ним, південніше, показано все ще Кирилівський яр, та в його нижній частині додатково позначено "Репяхов яр".

 
План Києва 1902 р. Фрагмент

Отже, тільки на початку ХХ століття назва Бабиного яру почала більш-менш чітко відповідати її звичному нині місцю. Цьому сприяла важлива обставина: саме тоді міська влада ретельно інвентаризувала свої землі, що їх містяни стали все частіше брати в оренду. Треба гадати, в ході цього процесу було остаточно вирішено, як саме будуть називатися колишні Кирилівські яри. Так, у київській пресі 1910 року було повідомлено, що "границы городских земель в урочище "Бабий Яр" (за Кирилловской больницей) на пространстве около 125 десятин в этой местности устанавливаются впервые". 125 десятин – це солідний шматок землі понад 136 га.

На "Плане города Киева и предместий" 1914 року, що його склали міські землеміри, назви "Урочище Бабий яр" и "Урочище Репяхов яр" уже цілком відповідають сучасному розташуванню. Лише вздовж південної гілки Бабиного яру дрібними літерами позначено "Овраг Волчий". До речі, це саме те відгалуження, яке у 1852 році йменувалося Зміїним яром. Це зайвий раз підкреслює випадкове походження обох "тривіальних" назв.

 
План Києва 1914 р. Фрагмент

Разом з тим, виникає природне запитання: як пояснити найменування "Реп'яхів яр" та "Бабин яр"? Щодо першого, начебто, у краєзнавців не виникає суперечок – воно явно рослинного походження. Що ж до Бабиного яру, то відповісти набагато важче. Мабуть, "шалена баба" з XV століття тут ні до чого. Але десь у низов'ях Бабиного яру та річки Сирець у старі часи існувало озерце під назвою Бабине Черево (згадане у Закревського). Такий топонім, скоріше за все, вказував на опуклий контур водоймища.

 
Бабин яр. Фото 1920-х рр.

Чи не звідси виникла й назва урочища? Утім, в записах краєзнавця-аматора Бориса Віккерса я натрапив на іншу версію, про яку він чув. Можливо, серед Кирилівських пагорбів колись існував стародавній курган з кам'яною статуєю – "бабою", що його ближче до початку ХІХ століття зрили? І пам'ять про це втілилася у прилеглих до колишнього кургану урочищах?

 
План Києва 1923 р. Фрагмент

Так чи інакше, саме назва "Бабин яр" закріпилася за місциною. За радянського часу, на міському плані 1923 року вона вже нанесена без усяких варіантів. А у 1924-го було виконано планшет № 434 загальноміського плану зйомки Київського міськкомунвідділу в масштабі 1:2100. На нього потрапила значна частина Бабиного яру, і весь планшет так і був названий: "Бабий яр".

 
План Києва. Планшет 434 "Бабий яр", 1924 р.

Отже, остаточне запровадження топоніму "Бабин яр" для відповідної території відбулося трохи більше ста років тому. Але минуло небагато часу, і жахливі злочини нацистів перетворили цю назву на символ. Тепер про Бабин Яр знають далеко за межами Києва.

P.S. Цей матеріал є доповненням до статті автора "Бабин Яр у просторі і часі".

Теми

Олена Пучинян : 7 листопада 1788 року. Штурм Березані: від козацьких чайок до морської піхоти України

Історія острова Березань нагадує нам про глибоке коріння української військово-морської традиції. Від запорозьких походів Чорним морем XVI-XVIІ століть до морських операцій чорноморських козаків наприкінці XVIII століття простежується спадкоємність уміння воювати на воді, діяти десантом і використовувати географічні особливості на свою користь.

Олексій Мустафін: Державотворчий канал. Панамський шлях до незалежності

День Незалежності – як головне національне свято – відзначають не лише в Україні, а й в багатьох інших державах світу, що з'явилися на карті після звільнення від іноземної влади. В Панамі цих днів навіть два – і обидва в листопаді.

Олексій Мустафін: Китайські пригоди Сіндбада. Перше "відкриття" Піднебесної іноземцями

30 жовтня 758 року арабські та перські кораблі атакували китайське місто та порт Гуанчжоу. Напад був несподіваним, можливо тому й успішним. Навантажені багатою здобиччю переможці поквапилися залишити розграбоване ними місто. Але ненадовго. З того часу більше століття купці зі Середнього Сходу панували принаймні в Південно-Китайському морі, утримуючи в свої руках торгівлю Піднебесною із Нусантарою, Індією та мусульманським світом.

Павло Костенко, Ігор Полуектов (ГО "Великий Льох"): Богоявленський собор — не об'єкт дискусії між установами

Відкриті запитання до офіційної позиції Інституту археології НАН України щодо археологічних досліджень залишків фундаментів Братського Богоявленського собору на території Києво-Могилянської академії та пошуків решток Петра Конашевича Сагайдачного.