Меморіальний центр Голокосту "Бабин Яр" очолила Анна Фурман

Генеральною директоркою Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр" стала Анна Фурман, яка раніше керувала стратегічними напрямами організаціями.

Про це повідомили на Facebook-сторінці Меморіального центру Голокосту "Бабин Яр".

"Для мене це велика честь і відповідальність, але водночас — природне продовження шляху, який я обрала шість років тому. Бабин Яр — це простір чесних і важливих сенсів, де памʼять оживає через мистецтво, історії, факти й людську участь. Разом із командою ми будемо дбати про місце та шукати нові способи донесення минулого мовою, зрозумілою сьогодні в умовах війни", — прокоментувала Анна Фурман.

Раніше Анна Фурман працювала операційною директоркою центру та керувала роботою над стратегічними напрямами. Зокрема, вона займалася ініціативою "Імена", у межах якої відновили 29 600 імен убитих у Бабиному Яру, програмою оцифрування архівів і розбудовою міжнародного співробітництва.

 

Міф про "віроломний напад". Документи з архіву СБУ

"Прибулі у прикордонну смугу німецькі солдати [...] розповсюджують чутки, що командування німецької армії має намір захопити Західну Україну [...]. Виступ німецьких військ проти Радянського Союзу має відбутися після закінчення дощів, як тільки встановиться погода"

Суд над дітьми. Ольга Попадин – про молодь ОУН, два арешти і розстріл друзів

17-річна гімназистка зі Львова Ольга Попадин була однією з підсудних на "Процесі 59-ти". Енкаведисти не робили жодних пільг неповнолітнім — лупцювали, знущалися. Про це пані Ольга розповідала в інтерв'ю "Локальній історії". З її спогадів, показова розправа обернулася на протест — молоді арештанти під час суду заманіфестували несприйняття окупаційної влади, а оголошення вироку зустріли виконанням українського гімну.

Антон Дробович: "Пам'ятання — це спротив забуттю"

Інтерв’ю з науковцем, громадським діячем Антоном Дробовичем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Як витримати тиск КДБ і навіть його висміювати? Досвід Натана Щаранського із книжки "Не злякаюся зла"

У травні 2025 році, через майже 40 років з дня написання, книга радянського дисидента Натана Щаранського "Не злякаюся зла" вийшла українською мовою. Уперше вона була надрукована англійською у 1988-му. У передмові до українського видання Щаранський, який за ці роки встиг стати відомим політичним та державним діячем в Ізраїлі, зазначив: в Україні книга повертається до свого початково призначення — допомагати людям у боротьбі.