Каховська #Tachanka судного дня

Тут сьогодні багато хто обговорює долю тачанки у Каховці. Хотілося б про це декілька слів сказати.

 

Від редакції: Інститут національної пам'яті нагадує про необхідність декомунізувати у Каховці на Херсонщині монумент "Легендарна тачанка" у межах чинного законодавства. Мер Каховки обіцяє боротися за монумент.

Усі символи, пов'язані з встановленням радянської влади, у нас в країні – поза законом. Цьому рішенню вже скоро 5 років. Думаю, не варто нагадувати, що більшовики мільйони людей відправили "на той світ", дуже часто без суду і слідства.

Вже не кажучи про те, що саме більшовики відбирали землю, грабували, заганяли людей у колгоспи, розвели доноси, створили ГУЛАГ, розв'язали та підтримали не одну війну на планеті.

Можна скільки завгодно сперечатися про художню чи концептуальну цінність того чи іншого витвору, але ми маємо дати чесну відповідь – ми за права людини і цінність людського життя, або ми за тоталітаризм та цінність людожерської системи?

Відповідь на це питання визначає долю всього того, що прославляє більшовицьку владу.

В українському законодавстві сказано, що пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного режимів є наругою над пам'яттю мільйонів жертв цих режимів. В цьому є і логіка, і справедливість, і шана жертвам більшовиків.

Що стосується прекрасного українського міста Каховка та його громади: ще у далекому 2015 році місцева влада мала провести слухання та консультації з містянами, митцями, експертами й усіма бажаючими, організувати всі процедури, які вважала за потрібне, і прийняти рішення про долю тачанки.

Закон передбачає її демонтаж. Однак, ніхто не заважав і не заважає придумати будь-який інший спосіб, щоб тачанка перестала бути символом тоталітарної окупації. Як бачимо, цього ніхто у Каховці не зробив.

І ось зараз, громадяни справедливо обурилися, що закон порушено, а символи поширення тоталітаризму до цих пір на місцях.

Український інститут національної пам'яті як орган влади, який діє в рамках закону, відреагував на цей запит і звернувся до влади Каховки – ми нагадали, що норма закону вже не перший рік ігнорується. Ми також нагадали, що тачанка підлягає демонтажу.

 
 

Комусь подобається на цьому хайпувати. Для когось це спроба зробити політичний капітал. Хтось вбачає у цьому новий виток війни етики з естетикою. Але тут головне інше – УІНП не їде з кувалдою щось демонтувати.

Ми лише нагадали органам влади, суспільству, експертам, що ось вона проблема – до сих пір на своєму місці. Ми за цивілізоване рішення та здоровий суспільний діалог. Усі будуть тільки радіти сучасному креативному ходу, неочікуваній ідеї або асиметричному рішенню.

Але ми точно не можемо робити вигляд, що це взагалі нормально – прославляти тих, хто окуповував територію України, вбивав людей за інше політичне вподобання, а також не маємо морального права шанувати СССР та його символи, які конкурують з символами Третього рейху за потужністю асоціацій із злочинами проти людства.

І на сам кінець. На справедливі пропозиції науковців, митців та кураторів що не обов'язково руйнувати, а можна переозначити чи змінити пам'ятники маю сказати лише одне – амінь!

Давайте вже нарешті переозначати. Це ж на волю громади. Це їх рішення, їх креатив, їх туристи, врешті-решт. Але якщо воно 5 років стоїть не переозначене, не перенесене у музей пропаганди, навіть не означене пояснювальним банером про те, хто такі ці революціонери, а просто прославляє більшовиків, то що робити?

Хоч бери та організовуй метод-семінар про "креативну декомунізацію". Хотілось би більше свободи, винахідливості та ініціативності, щоб взагалі не доводилося писати більше листів про демонтаж.

Максим Яковлєв: 100 років курорту Bad Burnas: як Лебедівка стала " чорноморською Рив'єрою"

Цьогоріч виповнюється 100 років із часу, коли було засновано курорт Bad Burnas – нині ми знаємо його під назвою Лебедівка. Це невелике село розташоване на півдні Одеської області, на узбережжі Чорного моря, поруч із лиманом Бурнас і Національним природним парком "Тузлівські лимани".

Олексій Мустафін: Шлях до Клондайку. Чому золота лихоманка на Алясці стала "останньою з великих"

Від ажіотажу навколо Аляски найбільше виграли не ті, хто був на авансцені. Ймовірно, так було й раніше. Але вперше з усією очевидністю це стало зрозуміло саме тут. Зрештою тому на Алясці й завершилася історія "великих золотих лихоманок".

: Львівський музей Грушевського: що далі? Відкритий лист науковців

Ліквідація львівського музею Михайла Грушевського виглядає небезпечною і нівелює, насамперед в очах ворогів України, феномен Михайла Грушевського, який уперше науково обґрунтував у "Історії України-Руси" концепцію окремішності українського народу та відстоював право українців на києво-руську спадщину і ще на початку ХХ століття кинув виклик російській історіографічній концепції: "общеруської історії й не може бути, як нема "общеруської" народності".

Марина Олійник, Олексій Дєдуш: Установа держави-агресора: чи потрібний такий коментар?

Поки Україна не повернула свій державний суверенітет на всіх своїх конституційних територіях, на законодавчому рівні необхідно внести регламентуючу норму для українських інформаційних та освітньо-наукових платформ по запобіганню прихованого російського впливу. При згадці (усному чи письмовому покликанні) російських інституцій освітнього, наукового та культурного характеру ЗМІ обов’язково мають додавати коментар на кшталт «інституція держави-агресора проти України».