Спецпроект

Національність Сталіна. Хто ж за походженням "вождь усіх народів"?

Таємниця походження Йосипа Сталіна досі чекає свого дослідника архівів. Наразі ж, як це завжди буває з відомими людьми, висуваються найрізноманітніші версії - від південноосетинської до... мандрівника Пржевальського, білоруського шляхтича. (рос.)

Білорус Микола Пржевальский - його теж називають можливим батьком Сталіна

Если верить записи в приходской учетной книге, Иосиф Виссарионович родился не 21 (9 - по старому стилю) декабря 1879 г., как официально принято считать, а за год до этого - 6 декабря 1878 (вероятно, затем уход от этой даты связан с "пржевальской версией" происхождения Сталина, о которой пойдет ниже).

Доминирует трактовка, что "Сталин" - простой перевод на русский язык грузинского корня "Джуга" - якобы "сталь".

В.В. Похлебкин выдвигал версию о происхождении псевдонима от фамилии Е.С. Сталинского - переводчика "Витязя в тигровой шкуре", издания 1889 года (юный поэт Сосело это произведение очень любил).

Джордан, магистр истории Кэмбриджского университета, и ряд других историков развивают версию о еврейском происхождении рода отца Сталина: "Имя Сталина - Джугашвили - по-грузински означает "сын израелита", так как "джуга" - это израелит, а "швили" - сын.

Семья Джугашвили, христианского вероисповедания, происходит от горских евреев Кавказа, обращенных в христианство в начале XIX века". Эта ныне популярная версия идет от вышедшей по-французски книги Ивана Крылова "Моя карьера в советском Генштабе" (Париж, 1951; см.: парижский журнал "Новый Прометей", май 1951).

Сохраняет отчасти истину и версия, что отец Сталина происходит из южноосетинского рода Дзугаевых. На это будто бы намекал в своем легендарном стихотворении 1933 года "Мы живем, под собою не чуя страны..." Осип Мандельштам.

Армянская версия происхождения связана с матерью Сталина. Якобы обедневшая Екатерина работала в молодости прачкой у богатого купца Арамянца (в честь него в Тифлиси назвали больницу). Соблазненную и беременную ее спешно выдали замуж за Виссариона Джугашвили, малолетние дети которого до этого быстро умирали.

По аналогичной грузинской версии, настоящий отец Сталина - грузинский князь Эгнатошвили (сыновья князя затем имели контакты со Сталиным, когда тот был уже во власти).

"Русская" версия - отцом Сталина будто бы мог быть и смоленский дворянин Николай Пржевальский, известный путешественник и ученый.

Весной 1878 года он заболел и был вынужден лечиться на Кавказе, в городе Гори, где был принят грузинским аристократом Маминошвили. Здесь Пржевальский и познакомился с дальней обедневшей родственницей князя, Екатериной, которой после разорения пришлось выйти замуж за сапожника Виссариона Джугашвили.

Виссарион первоначально был уважаемым человеком, но семейную жизнь четы Джугашвили омрачила смерть трех малолетних детей. Виссарион стал пить и бить жену, которой пришлось пойти работать.

Измученная семейными неурядицами, молодая женщина тем не менее очаровала путешественника, который проникся к ней большой симпатией. И даже после отъезда высылал ей деньги.

Русская версия происхождения Сталина считается наиболее уязвимой. Правда, она даже и не совсем "русская", ведь Пржевальский ведет происхождение от белорусского шляхетского рода.

Сами родственники "отца народов" не считают себя потомками Пржевальского, хотя и признают поразительное сходство между ними. Кстати, в послевоенном 1946 году Сталин ближе к своему 70-летию распорядился отлить медаль имени Н.М. Пржевальского, несмотря на то, что последний считался в СССР "классово чуждым элементом".

Сталин осознавал, что все убеждены (отчего пил и отец) в его незаконном происхождении. До самой смерти сын избегал свою мать, держа ее в черном теле, по сути, впроголодь. Напоминают письмо этой полуграмотной, несчастной женщины в котором она просит сына (первого человека в стране) отпроситься у "начальника" на несколько дней и приехать навестить ее.

Когда Сосо было 11 лет, его отца убили в трактире во время пьяной драки. "Ранняя смерть отца не произвела на ребёнка никакого впечатления. Он ничего не потерял со смертью человека, которого должен был называть отцом" - писал затем один из его школьных приятелей, Иремашвили.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.