Спецпроект

Вороги історичного Києва - "охоронець пам'яток" Вечерський, головний архітектор Целовальник...

У Києві склалася ганебна традиція - під Новий рік тихесенько зносити памятники архітектури. Цього разу - будівлю 1909 року на Поштовій площі. Тепер там буде 11-поверхове "диво" з бетону! (рос.).

Дом на Сагайдачного, 1б, обнесли забором еще летом. Это зелёное трехэтажное здание любили многие киевляне - оно органично и уютно вписывалось в склон. В ночь с 29 на 30 декабря его не стало... История уничтожения памятника архитектуры отлично демонстрирует, как застройщик добивается своего и как под него "прогибаются" нужные инстанции.


Замість цього будиночка буде 11-поверхове одоробло...

Кому помешал особнячок и ради чего, понятно. Впервые Градсовет рассмотрел проект административного здания на улице Сагайдачного,1б, еще в марте 2007 года. Пятиэтажное офисное здание с подземным паркингом "вписать" в склон предложил архитектор Юрий Бородкин. Особняк он предлагал оставить, заслонив его массивным офисным зданием. Заказчик - ООО "Ситко-Подол-Киев".

Члены Градсовета завернули проект по таким причинам: совсем "не подольская архитектура" (под стать двум соседним гостиницам под фуникулером), проектируемое здание закрывает старое, находится очень близко к туннелю метрополитена. От проектировщиков потребовали снизить этажность и не заслонять памятник архитектуры.

Спустя три года проект таинственным образом вырос до одиннадцати этажей с подземным паркингом на 38 машиномест. Градостроительное обоснование для проекта написал Виктор Вечерский, замдиректора Научно-исследовательского института охраны памятников.

Вопрос о том, чтобы было видно трехэтажный домик на Почтовой площади, который находился в государственном реестре памятников с 1994 года, а также входил в историко-культурный заповедник "Древний Киев", уже не поднимался. 13 июля прошлого года Украинское общество охраны памятников одобрило его исключение из реестра памятников. Основание довольно расплывчатое - дескать, после капитальной реконструкции мало что аутентичное в нем сохранилось. Но стены ведь, архитектура осталась! И тем не менее 13 декабря 2009 года Минкультуры вычеркнуло его из списка, развязав руки как тем, кто проектирует, так и тем, кто сносит.


Так було і так стало. Фото Анатолія Бойко ("Газета по-киевски")

- Когда построят это здание, то с левого берега и Подола памятник Владимиру будет выглядеть стоящим на крыше новостройки, - возмущается Михаил Дегтярев, историк, киевовед. - Строительство нового здания запрещено на территории заповедника "Древний Киев" и противоречит приказу Минкультуры от 3 февраля 2010 года (о внесении в госреестр памятников истории и культуры комплекса киевских гор).

Участок, на котором стоял разрушенный ныне дом, в свое время принадлежал известному киевскому архитектору Николаю Казанскому. На рубеже XIX-ХХ веков он руководил строительным делом в Киеве, участвовал в возведении Городского (Оперного) театра.

В 1905 году усадьба Казанского сильно пострадала от сползания земли со склона Владимирской горки, был завален дом во дворе. Но в 1909-м вместо него был возведен новый доходный флигель. Наученный горьким опытом зодчий защитил его крепкой подпорной стеной.

Флигель имел три этажа, над ними была еще устроена башенка с двумя жилыми комнатами - своеобразный "пентхауз". Выразительное сооружение обогатило архитектурный ландшафт Почтовой площади. А после строительства линии метро на Подол и реконструкции фуникулера оно оставалось единственным образцом исторической застройки в начале улицы Петра Сагайдачного. В доме сделали ремонт, его долго оберегали от сноса.

Но теперь на его месте окончательно утвердятся псевдоисторические, не соответствующие ландшафту коммерческие здания.

Джерело: "Газета по-киевски"

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.