Спецпроект

Вороги історичного Києва - "охоронець пам'яток" Вечерський, головний архітектор Целовальник...

У Києві склалася ганебна традиція - під Новий рік тихесенько зносити памятники архітектури. Цього разу - будівлю 1909 року на Поштовій площі. Тепер там буде 11-поверхове "диво" з бетону! (рос.).

Дом на Сагайдачного, 1б, обнесли забором еще летом. Это зелёное трехэтажное здание любили многие киевляне - оно органично и уютно вписывалось в склон. В ночь с 29 на 30 декабря его не стало... История уничтожения памятника архитектуры отлично демонстрирует, как застройщик добивается своего и как под него "прогибаются" нужные инстанции.


Замість цього будиночка буде 11-поверхове одоробло...

Кому помешал особнячок и ради чего, понятно. Впервые Градсовет рассмотрел проект административного здания на улице Сагайдачного,1б, еще в марте 2007 года. Пятиэтажное офисное здание с подземным паркингом "вписать" в склон предложил архитектор Юрий Бородкин. Особняк он предлагал оставить, заслонив его массивным офисным зданием. Заказчик - ООО "Ситко-Подол-Киев".

Члены Градсовета завернули проект по таким причинам: совсем "не подольская архитектура" (под стать двум соседним гостиницам под фуникулером), проектируемое здание закрывает старое, находится очень близко к туннелю метрополитена. От проектировщиков потребовали снизить этажность и не заслонять памятник архитектуры.

Спустя три года проект таинственным образом вырос до одиннадцати этажей с подземным паркингом на 38 машиномест. Градостроительное обоснование для проекта написал Виктор Вечерский, замдиректора Научно-исследовательского института охраны памятников.

Вопрос о том, чтобы было видно трехэтажный домик на Почтовой площади, который находился в государственном реестре памятников с 1994 года, а также входил в историко-культурный заповедник "Древний Киев", уже не поднимался. 13 июля прошлого года Украинское общество охраны памятников одобрило его исключение из реестра памятников. Основание довольно расплывчатое - дескать, после капитальной реконструкции мало что аутентичное в нем сохранилось. Но стены ведь, архитектура осталась! И тем не менее 13 декабря 2009 года Минкультуры вычеркнуло его из списка, развязав руки как тем, кто проектирует, так и тем, кто сносит.


Так було і так стало. Фото Анатолія Бойко ("Газета по-киевски")

- Когда построят это здание, то с левого берега и Подола памятник Владимиру будет выглядеть стоящим на крыше новостройки, - возмущается Михаил Дегтярев, историк, киевовед. - Строительство нового здания запрещено на территории заповедника "Древний Киев" и противоречит приказу Минкультуры от 3 февраля 2010 года (о внесении в госреестр памятников истории и культуры комплекса киевских гор).

Участок, на котором стоял разрушенный ныне дом, в свое время принадлежал известному киевскому архитектору Николаю Казанскому. На рубеже XIX-ХХ веков он руководил строительным делом в Киеве, участвовал в возведении Городского (Оперного) театра.

В 1905 году усадьба Казанского сильно пострадала от сползания земли со склона Владимирской горки, был завален дом во дворе. Но в 1909-м вместо него был возведен новый доходный флигель. Наученный горьким опытом зодчий защитил его крепкой подпорной стеной.

Флигель имел три этажа, над ними была еще устроена башенка с двумя жилыми комнатами - своеобразный "пентхауз". Выразительное сооружение обогатило архитектурный ландшафт Почтовой площади. А после строительства линии метро на Подол и реконструкции фуникулера оно оставалось единственным образцом исторической застройки в начале улицы Петра Сагайдачного. В доме сделали ремонт, его долго оберегали от сноса.

Но теперь на его месте окончательно утвердятся псевдоисторические, не соответствующие ландшафту коммерческие здания.

Джерело: "Газета по-киевски"

Вбивства в Бабицях: авантюра з трагічним фіналом

Ввечері 2 липня 1951 року в школі чехословацького містечка Бабиці, де саме проходили партійні збори, пролунали постріли. Невелика група підпільців застрелила трьох функціонерів комуністичної партії. Постріли в школі стали кульмінацією історії, котра тягнулась декілька місяців і стала приводом для масового терору комуністичної партії проти місцевого населення.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.