Спецпроект

Великих українців знову порахували. Зросла популярність Грушевського і Мазепи

Першу десятку визначних діячів культури, історії та політики очолюють Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Дослідження було проведено у рамках проекту «Україні потрібні герої».

Результати всеукраїнського опитування щодо ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів, представлені на прес-конференції в УНІАН заступником голови Верховної Ради України Миколою Томенком, свідчать, що найпопулярнішими серед визначних діячів є класики української літератури Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%). Серед державних діячів позитивною, на думку українців, є постаті Богдана Хмельницького (90,3%), Ярослава Мудрого (90%) та княгині Ольги (83,6%).

Віце-спікер також відзначив, що до першої десятки потрапив і Петро І, якого позитивно оцінили 71,5% (кожен п'ятий оцінює постать російського імператора негативно).

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, 28% - позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%), Симона Петлюри (48% проти 29%).

У західному регіоні України 56% позитивно ставляться до С.Бандери і 50% до С.Петлюри, тоді як у східному відповідно 9% та 11%. Голова експертної ради “Українського демократичного кола” Сергій Макєєв відзначив, що до Бандери та Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, ніж жителі міст.

Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних у західному регіоні і 44% у східному.

За вісім років (2002-2010 рр.), коли проводиться вивчення громадської думки з цього питання, суттєво зросла позитивна оцінка внеску в українську історію Михайла Грушевського (з 53% до 68%), з 38% до 50% зросла підтримка діяльності Івана Мазепи, з 46% до 56% – В’ячеслава Чорновола та з 27% до 43% - Петра Скоропадського.

Віце-спікер і доктор історичних наук Томенко вважає, що гарною тенденцією є той факт, що світогляд сучасного українського суспільства формує українська історія, а не радянська чи російська.

Ерцгерцог та шпигун у київській тюрмі. Справа Василя Вишиваного

Вільгельма Габсбурга, або Василя Вишиваного, вже навряд чи можна віднести до незаслужено забутих постатей вітчизняної історії. Фігура австрійського ерцгерцога, який відчув себе українцем, останніми роками привертає чимало уваги. Йому присвячені не лише наукові публікації, а й художній роман та навіть опера на лібрето Сергія Жадана. При цьому якщо про Вільгельма на чолі Українських січових стрільців у 1918-му пишуть багато, то про Вільгельма як київського в’язня 30 років потому – значно менше.

«Диво на Віслі»: український вимір

Події серпня – вересня 1920 р. мали вирішальне значення в польсько-радянській війні. Перемога у Варшавській битві засвідчила здатність поляків відстояти своє право на незалежність. Втім без допомоги українських військ подолати Червону армію було би важче.

Чи там шукають витоки терору?

Останнім часом в нашому суспільстві йде обговорення витоків звірячої поведінки російських окупаційних військ в Україні в триваючій російсько-українській війні. Дехто з істориків та публіцистів вбачає ці витоки в більшовицьких та ширше комуністичних традиціях. Дійсно злочинів та репресій часів більшовицької диктатури можна навести чимало. Але чи були противники більшовизму в цьому плані краще?

Київ у більшовицькому вирі

Минуло 104 роки звідтоді, коли армія Української Народної Республіки дала бій у протистоянні з нестримною силою більшовиків, що наступала на українські землі з одним-єдиним гаслом: "Дайош Кієв! Смєрть Центральной Радє і єйо защітнікам", а командуючий російськими військами Михайло Муравйов, що пізніше влаштує терор в українській столиці напише: "Ету власть ми нєсьом на остріях своіх штиков"