Спецпроект

Одеса піймала "зірочку". Мер Костусєв каже, що у одеситів з головою все в порядку

Незабаром до герба міста Одеси додадуть радянську нагороду - "Зірку героя". Таке рішення ухвалили депутати Одеської міськради, посилаючись на прохання ветеранів війни.

"Ми пишаємося тим, що наше місто є містом-героєм. Думаю, хто виріс в Одесі - ми це ввібрали в себе з дитинства", - заявив міський голова Олексій Костусєв, уродженець міста Нєвєльськ, що на острові Сахалін (Росія).

За його словами, які цитує сайт "Репортер", "сучасний малий герб міста, хоругва міської ради, штандарт міського голови, прапор міста не відображають звання міста-героя".

Мер також заявив про те, що "є 20 тисяч підписів одеситів за вирішення питання щодо символіки міста". 

"Колишній Президент, і вся його помаранчева команда, яка поплутала, хто був правий в тій найстрашнішій війні, ми з вами, одесити завжди знали, що в тій війні були праві солдати радянської армії. У нас з головами все завжди було в порядку" - резюмував регіонал Костусєв.

На додачу депутат Одеської міськради Олексій Косьмін, крім зірки на гербі, запропонував віддати належне й ордену Леніна: "Треба дати протокольне доручення відповідним службам привести у відповідність з проголосованим регламентом символи міста-героя в сесійній залі. У нас там є зірка - але немає ордена Леніна. Нам не вдалося в минулому скликанні продавити це питання". 

У цілому, за проект рішення проголосували 109 депутатів, проти - 0, утрималися - 0, не голосували - 2.

"Ми ж не просто так прийняли це рішення, давайте встанемо і поплескаємо тим, заради кого ми це зробили", - підсумував Олексій Костусєв.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.