Спецпроект

Одеса піймала "зірочку". Мер Костусєв каже, що у одеситів з головою все в порядку

Незабаром до герба міста Одеси додадуть радянську нагороду - "Зірку героя". Таке рішення ухвалили депутати Одеської міськради, посилаючись на прохання ветеранів війни.

"Ми пишаємося тим, що наше місто є містом-героєм. Думаю, хто виріс в Одесі - ми це ввібрали в себе з дитинства", - заявив міський голова Олексій Костусєв, уродженець міста Нєвєльськ, що на острові Сахалін (Росія).

За його словами, які цитує сайт "Репортер", "сучасний малий герб міста, хоругва міської ради, штандарт міського голови, прапор міста не відображають звання міста-героя".

Мер також заявив про те, що "є 20 тисяч підписів одеситів за вирішення питання щодо символіки міста". 

"Колишній Президент, і вся його помаранчева команда, яка поплутала, хто був правий в тій найстрашнішій війні, ми з вами, одесити завжди знали, що в тій війні були праві солдати радянської армії. У нас з головами все завжди було в порядку" - резюмував регіонал Костусєв.

На додачу депутат Одеської міськради Олексій Косьмін, крім зірки на гербі, запропонував віддати належне й ордену Леніна: "Треба дати протокольне доручення відповідним службам привести у відповідність з проголосованим регламентом символи міста-героя в сесійній залі. У нас там є зірка - але немає ордена Леніна. Нам не вдалося в минулому скликанні продавити це питання". 

У цілому, за проект рішення проголосували 109 депутатів, проти - 0, утрималися - 0, не голосували - 2.

"Ми ж не просто так прийняли це рішення, давайте встанемо і поплескаємо тим, заради кого ми це зробили", - підсумував Олексій Костусєв.

Справа капітана. За що сидів легендарний «динамівець» Костянтин Щегоцький

У різноманітних рейтингах найкращих українських футболістів усіх часів неодмінно буде це ім’я — Костянтин Щегоцький. Улюбленець київських уболівальників 1930-х, капітан «Динамо», перший в Україні гравець-орденоносець — це все про нього.

«Не Арґус, ні Гелена, ні Марія Маґдалена»: вибираємо та їмо сир по-середньовічному

Середньовічна кухня – це не лише екстравагантні страви на кшталт павича, міног чи лебедя у соусі з власної крові. Якими б дивними не видавались нам інколи люди середньовіччя, їх меню не надто відрізнялось від нашого. Пропонуємо вам уривок, де історикиня й авторка книги «Від бобра до фазана: їжа західноєвропейського Середньовіччя» Стефанія Демчук розповідає про шлях на середньовічний стіл сиру, без якого і сьогодні ми не можемо уявити свою повсякденність

«Польська» ідентичність і російське самодержавство

У перші десятиліття ХІХ століття Санкт-Петербург негласно визнавав польський характер Правобережної України, як і всіх інших територій, анексованих у Речі Посполитої. Чиновники найвищого рангу навіть використовували відповідну термінологію на кшталт: "польські губернії" чи "польські землі", причому як в усному мовленні, так і в офіційному діловодстві. Після Листопадового повстання 1831 – 1832 років ситуація кардинально змінилася: російське самодержавство розпочало тотальний наступ на "польську" ідентичність. Комплекс заходів, до якого протягом наступних десятиліть вдалася російська влада, без перебільшення, можна назвати репресіями в економічній, релігійній і гуманітарній сферах. Йдеться про русифікацію польської культури, переслідування католицької церкви, політичний тиск, заборону освіти рідною мовою, декласацію та асиміляцію шляхти.

«Чорна неділя» села Клюськ. Без білих плям

Велика трагічна історія України часів Другої світової війни складається з маленьких трагедій сіл, селищ, містечок. Без втрати невинних людських життів на території Волині не обійшлось в жодному з населених пунктів. Не оминула трагедія і невеличке мальовниче село Клюськ, розташоване в 20-ти кілометрах від Ковеля.