Спецпроект

У Добкіна обматюкали ветеранів Другої світової?

У приймальні Харківської облдержадміністрації облаяли двох ветеранів, назвавши їх "бл..дями".

Про це пише харківський сайт "Главное".

За словами голови ветеранської організації Куп'янська Ніни Антонович, вона супроводжувала до Харкова на особистий прийом до голови облдержадміністрації Михайла Добкіна жителя села Сельнікове Куп'янського району Івана Кулика.

Кулик - інвалід першої групи Великої Вітчизняної війни, має 13 поранень, свій фронтовий шлях завершив у Берліні.

За словами Антонович, на прийом до Добкіна вони не можуть потрапити вже близько трьох місяців.

У четвер, 3 лютого, всупереч графіку особистого прийому, розміщеному на офіційному сайті ХОДА, Добкін на прийом громадян також не з'явився.

 
 
Ветерани. Фото "Главного"

Водночас, працівник приймальні Харківської облдержадміністрації, який представився головним спеціалістом Володимиром Ляхіним (у телефонному довіднику ХОДА значиться прізвище Лях), за словами Антонович, неадекватно відреагував на обурення ветеранів.

"Щоб ви, діти війни - бл... ді, швидше здохли!" - дослівно процитувала вона фразу, адресовану ветеранам працівником приймальні облдержадміністрації.

За словами Кулика і Антонович, на допомогу головному спеціалісту приймальні Харківської облдержадміністрації прийшов міліціонер, який спробував якомога швидше випровадити ветеранів Великої Вітчизняної війни на вулицю.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі