Спецпроект

Колишній мер Львова проти пам'ятника польським професорам

Екс-голова міської ради Львова Василь Шпіцер виступає проти побудови у Львові пам'ятника польським професорам, розстріляним фашистами влітку 1941 року.

Про це він повідомив на урочистій сесії Львівської міської ради, присвяченій Дню прапора, повідомляє "Львівський портал".

Василь Шпіцер вважає, що розстріляні фашистами польські вчені не заслуговують на увічнення, бо після поділу Польщі "пішли на службу до більшовицького режиму". Шпіцер також нагадав, що саме за наполяганням польської професури відкритий за радянської влади університет не отримав імені українського.

Крім того, В.Шпіцер вважає, що є набагато достойніші увічнення історичні постаті, нагадавши, що у Львові немає пам'ятників Кирилові Студинському, Богданові-Ігореві Антоничу, а також українцям, які загинули від рук німців та поляків.

У липні 1941 року фашисти розстріляли на Вулецьких пагорбах 39 польських вчених та членів їх родин. У радянські часи активно мусували причетність до цього вбивства формувань українських націоналістів, однак тепер вчені доводять, що польську інтелігенцію знищили ґестапівці.

2008 року мерії Львова та Вроцлава вирішили збудувати спільний пам'ятник загиблим вченим.

Василь Шпіцер був мером Львова у 1990-1994 роках, потім працював заступником директора приватного транспортного підприємства. У 2010 році він балотувався на посаду міського голови Львова від партії "Конгрес українських націоналістів" і зайняв восьме місце, набравши 3904 голоси.

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.