Спецпроект

Парламент Грузії визнав геноцид черкесів Російською імперією

Парламент Грузії на пленарній сесії визнав скоєння царською Росією геноциду щодо черкеського народу. За ухвалення резолюції проголосували 95 депутатів, проти - 0, утрималися - 0. Підготовкою питання займався парламентський комітету з питань діаспор і Кавказу.

Протягом останніх років після численних звернень адиго-черкеських діаспор у Грузії проходили конференції з черкеського питання.  Наукові кола прийшли до висновку, що події середини XIX сторіччя на Кавказі підпадають під визначення "геноциду".

"Теперь в горах можно встретить медведя, волка, но не горца..."

У резолюції парламентські комітети рекомендували законодавцям Грузії:

1. Визнати масове знищення черкесів (адигів) у період Російсько-Кавказької війни та їх насильницьке видворення з історичної батьківщини як акт геноциду, відповідно до Гаазької конвенції IV від 18 жовтня 1907 р. "Про закони і звичаї сухопутної війни" та Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року "Про попередження злочину геноциду і покарання за нього";

2. Визнати насильно депортованих з батьківщини черкесів у період Російсько-Кавказької війни і після неї біженцями згідно з Конвенцією ООН від 28 липня 1951 року "Про статус біженця".

Рішення прийнято абсолютною більшістю голосів депутатів, які зареєструвались на засіданні.

Як нагадує портал "ГрузияOnline", завтра, 21 травня, черкеські діаспори світу та громадські організації Північного Кавказу відзначатимуть річницю геноциду Російською Імперією.

За ліквідацію Коновальця – трикімнатна квартира і 1000 рублів на меблі

В архівних фондах розвідки знайдено матеріали, які проливають світло на деякі подробиці широкомасштабної операції з ліквідації голови Проводу ОУН Євгена Коновальця, яку 23 травня 1938 року здійснив Павло Судоплатов за прямою вказівкою Йосипа Сталіна. Нові свідчення злочину більшовицького режиму проти українського визвольного руху ґрунтуються на письмових доповідях одного з головних фігурантів справи Василя Хомяка – особливо цінного агента ГПУ/НКВД УСРР, який діяв під псевдонімами "Лебедь" та "82" і якому вдалося впровадити убивцю у близьке оточення лідера українських націоналістів під виглядом свого родича.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.