Спецпроект

Парламент Грузії визнав геноцид черкесів Російською імперією

Парламент Грузії на пленарній сесії визнав скоєння царською Росією геноциду щодо черкеського народу. За ухвалення резолюції проголосували 95 депутатів, проти - 0, утрималися - 0. Підготовкою питання займався парламентський комітету з питань діаспор і Кавказу.

Протягом останніх років після численних звернень адиго-черкеських діаспор у Грузії проходили конференції з черкеського питання.  Наукові кола прийшли до висновку, що події середини XIX сторіччя на Кавказі підпадають під визначення "геноциду".

"Теперь в горах можно встретить медведя, волка, но не горца..."

У резолюції парламентські комітети рекомендували законодавцям Грузії:

1. Визнати масове знищення черкесів (адигів) у період Російсько-Кавказької війни та їх насильницьке видворення з історичної батьківщини як акт геноциду, відповідно до Гаазької конвенції IV від 18 жовтня 1907 р. "Про закони і звичаї сухопутної війни" та Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року "Про попередження злочину геноциду і покарання за нього";

2. Визнати насильно депортованих з батьківщини черкесів у період Російсько-Кавказької війни і після неї біженцями згідно з Конвенцією ООН від 28 липня 1951 року "Про статус біженця".

Рішення прийнято абсолютною більшістю голосів депутатів, які зареєструвались на засіданні.

Як нагадує портал "ГрузияOnline", завтра, 21 травня, черкеські діаспори світу та громадські організації Північного Кавказу відзначатимуть річницю геноциду Російською Імперією.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.