Спецпроект

У Дніпродзержинську згадали 15-річчя смерті людей у трамваї

У Дніпродзержинську 2 липня відбувся жалобний мітинг з нагоди 15-ї річниці "трамвайної" трагедії, в якій загинули 34 особи і ще 119 постраждали.

Про це повідомляє "Український Тиждень".

Аварія трамваю на маршруті №6 сталася 2 липня 1996 року близько 17-ї години, у час пік: на крутому схилі у трамвая відмовили гальма, на високій швидкості вагон із пасажирами врізався в бетонне огородження.

Наступного дня, 3 липня 1996 року, в Дніпродзержинську був оголошений п'ятиденний траур, в Україні скасували державний прийом, що мав відбутися на честь ухвалення нової Конституції незалежної держави. У відставку тоді пішов міський голова Дніпродзержинська Сергій Шершньов.

Рух за трамвайним маршрутом №6 закрили. Для постраждалих у трамвайній аварії запровадили пільги - 50% сплати комунальних послуг, безоплатний проїзд у міському електротранспорті.

Меморіал пам'яті жертв трамвайної трагедії у Дніпродзержинську спорудили 10 років тому. Він має вигляд зігнутих трамвайний рейок.

Три мільйони з обмовкою «понад»

Методика й практика підрахунку загиблих у Червоній армії має численні вади. За час німецько-радянської війни ця процедура неодноразово змінювалася. Обрахунок бойових утрат тривав упродовж майже всього повоєнного десятиліття… Тому остаточні цифри визначити практично неможливо

«…Попереду заслін із жінок і дітей»: грецькі антифашисти проти Британії

На початку березня 2014 року російське керівництво скликало пресконференцію, присвячену подіям в Україні. Відповідаючи на запитання про можливість війни з сусідньою державою, Владімір Путін заявив: «Якщо ми ухвалимо таке рішення, то тільки для захисту українських громадян. І нехай спробує будь-хто з числа військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо позаду, не попереду, а позаду. Хай вони спробують стріляти у жінок і дітей!». Утім, у застосуванні подібної тактики росіяни не були першими. У Другу світову війну її використовували грецькі антифашисти. Але не проти нацистів, а проти британської армії.

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».