Спецпроект

Вмер один із діячів УГКЦ часів підпілля

17 серпня на 96-му році життя вмер священик Тернопільсько-Зборіської єпархії УГКЦ Микола Шаварин.

Про це повідомляють "20 хвилин".

Народився отець Микола у 1915 р. у с. Качанівка Підволочиського району в селянській родині. У 1944 р. отримав священицькі свячення з рук владики Никити Будки. Був одружений з Марією Красноперою. Разом вони прожили 52 роки та виховали трьох доньок.

Микола Шаварин - легенда Української греко-католицької церкви на Тернопільщині. Служінню Богові віддав 67 років свого земного життя. Святі літургії відправляв як в Україні, так і Польщі. У 1946 р. був очевидцем ліквідації УГКЦ, а майже через півстоліття - одним із учасників її відновлення.

- Батько неабияк любив дітей, умів з ними спілкуватися, - розповідає ще одна донька священика Ольга Корчинська. - Умів говорити на будь-яку тему, порадити у найважчі миті життя.

Священик більшу частину свого життя діяв у підпіллі, перебував у засланні за відмову зректися віри. За непоборну стійкість у вірі у часи підпілля Папа Римський Іван Павло ІІ відзначив отця Миколу Шаварина спеціальною медаллю та почесною грамотою. Свого часу отець Микола спілкувався із Андреєм Шептицьким та Йосифом Сліпим.

Серце, самогубство чи вбивство? Як загинув Василь Стус

Уночі з 3 на 4 вересня 1985 року в карцері табору особливого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. пішов із життя 47-річний поет і правозахисник Василь Стус. Версій, чому це сталося, кілька. Але я певен...

Квота на розстріл "ворогів народу": як праонука знайшла справу репресованого прадіда

У травні цього року при Архіві національної пам`яті відкрився Консультаційний центр з пошуку інформації про репресованих. Весь цей час співробітники допомагають сотням людей дізнатися, в яких архівах можуть зберігатися таємниці їхніх репресованих родин. Вікторія Тараненко з Дніпропетровщини стала однією з перших, кому вдалося знайти справу свого репресованого прадіда та нарешті дізнатися, за що його арештував НКВД у часи Великого терору.

Ігор Галагіда: «Зміна парадигми – з катів на жертви»

З одного міліцейського документу. Після вбивства українців правоохоронці розпочали слідство. Люди, що вижили, розповіли, що бандити ставили їм питання: хто з них русин, хто – поляк? Того, хто виявлявся русином, – убивали. Ми поки що не знаємо, хто вчинив цей злочин – члени підпілля чи просто бандити, але навіть другий варіант вказує на те, що й кримінальна діяльність могла все ж мати національний характер.

Де сховані «камені спотикання»?

Значно легше цькувати окремих представників спротиву, а всіх незгодних загалом звинуватити у антисемітизмі («вони проти єврейського проекту, вони не хочуть вшанувати жертви Голокосту!»). Але люди не дурні і не засліплені, вони бачать, хто щиро вболіває за збереження пам’яті жертв, а хто цинічно піариться на цій пам’яті.