Спецпроект

Українці виконали у Брюсселі історичний ритуал (ФОТО)

У Брюсселі відбулися заходи з нагоди Дня Незалежності України - 24 серпня Європейська асоціація українців передала представникам муніципалітету Брюсселя копію вбрання князя Ярослава Мудрого для символу Брюсселя - скульптури Manneken Pis ("Хлопчик, який пісяє").

Про це повідомляє УНІАН.

Наймолодша українська оперна співачка, 10-річна Соломія Лук'янець, презентувала костюм та привітала присутніх піснею. З 20-річчям Незалежності України всіх присутніх привітали організатори акції у Брюсселі - Європейська асоціація українців.

Потім делегація святковою ходою пройшла вулицями міста до площі перед пам`ятником.

"Сьогоднішнє свято символізує для нас єднання країн - України і Бельгії, для того, щоб консолідувати наші відносини. Костюм, виконаний у фольклорному стилі, який розповідає багато про Україну. Подивіться на жовтий колір - він символізує пшеницю, червоний - це дружба, блакитний - розуміння. Всі кольори веселки присутні у костюмі і він символізує радість", - зазначив директор церемоній Ордена друзів Manneken Pis Марк Ямбо.

На думку Ямбо, щоб зробити свою державу справді європейською, потрібні зусилля самих українців, "від Брюсселя це не залежить".

"Хлопчик, що пісяє" - візитна картка Брюсселю, мініатюрна бронзова статуя-фонтан, яка існує мінімум з XVII-го сторіччя. Існують різні історичні версії обставин появи статуї.

Традиція одягання статуї голого хлопчика, котрий справляє малу нужду, в різноманітні костюми налічує понад 300 років та бере початок від курфюрста Баварії Максиміліана II Еммануїла, який у 1698 році подарував перший одяг для статуї. Далі традицію продовжив король Франції Людовік XV, передавши Брюсселю костюм із золотої парчі.

На сьогодні скульптура вже має до 1 тис. костюмів, презентованих представниками різних народів.

Українці вперше взяли участь в одягання Manneken Pis у 2007 році, коли Європейська асоціація українців подарувала Брюсселю костюм українського козачка. Відтоді святкування Дня незалежності України у Брюсселі стало традиційним.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.