Українські пошуковці у Білорусі знайшли збитий радянський літак (ФОТО)

Під час Міжнародної Вахти Пам'яті за участю пошуковців з країн СНД, яка пройшла з 9 по 23 вересня 2011 року у республіці Білорусь, українська команда пошуковців знайшла залишки літака, збитого на початку лютого 1944 року в ході наступальної операції Червоної армії "Багратіон".

Про це "Історичній Правді" повідомили у громадській організації пошуковців "Союз "Народна Пам'ять".

Усього в заході взяли участь понад 70 чоловік з Росії, України, Білорусі, Татарстану, Молдови та інших колишніх республік СРСР.

Вахтовий табір був розташований у Вітебському районі, поблизу села Мяклово, на березі річки Лучоса. Саме в цих місцях взимку 1944 року розпочиналася масштабна наступальна операція "Багратіон", в ході якої радянські війська звільнили Білорусь та частину Прибалтики.

Протягом лютого та березня тут точилися запеклі бої за визволення Білорусі. У цих місцях загинули десятки тисяч і радянських, і німецьких солдатів. На річці стояло сім переправ, протистояння велося і на суші, й на воді, тому в складі табору працювали також водолази.

Від України у Вахті взяли участь четверо пошуковців з Історико-пошукової організації "Пошук-Дніпро" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл.)

Троє з них - студенти, і один представник старшого покоління пошуковців - Геннадій Базаджиєв. Він керував однією з груп, на які розподілили всіх учасників табору для проведення польових пошукових робіт.

Однією з найбільш несподіваних і масштабних знахідок став радянський літак, за попередніми даними - винищувач, місце падіння якого пошуковцям вказав місцевий житель.

Всього під час вахти пошуковці знайшли і перепоховали рештки близько 100 солдатів

Група Геннадія Базаджиєва за допомогою спеціального обладнання визначила місце падіння літака та почала розкопки. Роботи ускладнювались тим, що літак впав у болото, тому паралельно доводилося постійно відкачувати воду.

Українським пошуковцям вдалося знайти багато фрагментів літака: уламки двигуна, скла, шасі. Проте, дійшовши до глибини три метри, вони були змушені зупинитися: через постійне прибування води почали обвалюватися земляні стіни. Подальші роботи стали небезпечними, тому їх вирішили припинити.

За словами Геннадія Базаджиєва, немає жодних сумнівів, що в цьому місці на більшій глибині розташовані кабіна пілота та інші фрагменти загиблого радянського літака. Про знахідку було повідомлено командиру вахти та місцевій владі. Можливо, в майбутньому роботи з підняття літака будуть продовжені.   

Усього протягом двох тижнів пошуковці знайшли 100 бійців, які загинули під час боїв у цій місцевості. В тому числі останки кількох загиблих було знайдено на дні річки.

На жаль, капсулу з особистими даними, за якою можна ідентифікувати бійця, вдалося знайти лише одну. На березі річки у стрілковій ячейці знайшли останки бійця та його жетон.

"Ладанка" на нещастя. Медальйони, які не прикрашають солдатів

Оскільки напис від часу стерся і став нечітким, наразі тривають роботи з його відновлення. Все, що вдалося прочитати - що загиблий був родом з Волгоградського району.

Його, так само як і всі знайдених бійців, в останній день Вахти Пам'яті, 23 вересня, перепоховали до меморіального комплексу загиблим під час Великої Вітчизняної війни у білоруському селі Копті.

  Перепоховання останків радянських воїнів, знайдених під час Міжнародної вахти Пам'яті, до меморіального комплексу в білоруському селі Копті.

Як зазначив Ярослав Жилкін, голова ВГО "Союз "Народна пам'ять", до якого входить пошукова організація "Пошук-Дніпро", такі Вахти Пам'яті надзвичайно важливі для розвитку пошукового руху та обміну досвідом з іноземними колегами: "Кожна організація має свій унікальний досвід, який є дуже корисним для всіх, і ми готові ділитися ним з колегами".

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.