У Луцьку на території знесеної садиби знайшли фрагменти скіфського посуду. ФОТО

У центрі Луцька на території знесеної у квітні історичної садиби знайшли фрагменти посуду, ймовірно, скіфського періоду.

Про це розповів учасник Волинської археологічної експедиції Інституту археології НАН України, науковий працівник Охоронної археологічної служби Віктор Баюк на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Локальна історія.

 

За його словами, Волинська археологічна експедиція Охоронної археологічної служби України провела дослідження в центральній частині Луцька. Раніше там була садиба часів Волинського воєводства, яку знесли у квітні.

Під час розкопок дослідники виявили матеріали ранньомодерного, пізньосередньовічного та давньоруського часу.

"Справжнім відкриттям стали фрагменти кераміки ранньозалізного часу, майстерно реставровані до цілих форм колегою Олексієм Войтюком. Знахідки, імовірно, належать до скіфського періоду, що датується серединою І тисячоліття до нашої ери", – написав Баюк.

 

Також він зазначив, що люди, які користувалися цим посудом, жили приблизно за 2400 років до будівництва садиби. Окрім того, учасники експедиції підкреслили, що, скоріш за все, посуд використовувався у побуті як столові предмети. На ньому немає ознак, які б вказували, на те, що знахідки могли мати якесь культове призначення.

 

Археологи переконані, що артефакти підтверджують заселення первісного вододільного пагорба між річками Стир та Сапалаївка у Луцьку, а також необхідність археологічного супроводу робіт у межах історичного міста.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.