Спецпроект

Конкурс статті про Голодомор. Приз - 1000 доларів

З 14 листопада до 8 грудня 2011 року проводиться конкурс текстів "Приз Ґарета Джоунза". Організатори обіцяють широко трактувати заявлену тему конкурсу, котра згадує про двох західних журналістів - Ґарета Джоунза, який проїхався голодною Україною, описавши побачені жахіття, і Волтера Дюрaнті, який заперечував голод і хвалив Сталіна.

Про це "Історичній Правді" повідомили організатори конкурсу.

Приз становить 1000 доларів США, які можуть надаватись одному учаснику конкурсу або кільком, за рішенням журі конкурсу.

Конкурс передбачає відкриті змагання для написання аналітично-публіцистичної статті на тему: "Ґарет Джоунз - Волтер Дюранті - Голодомор". Тема умисно залишається доволі широкою.

Цитати з Ґарета Джоунза у промові Ланселота Лоутона 1939 року

Мета конкурсу: сприяти ознайомленню суспільства з подіями, пов язаними з Голодомором, підвищувати свідомість людей відносно історії України та важливих подій минулого.

Будь-який український журналіст матиме можливість прислати свою статтю українською мовою для участі в конкурсі. Хто такий "журналіст", трактуватиметься широко.

Надані для участі в конкурсі статті судитимуться за критеріями:

-- оригінальність,

-- переконливість,

-- стилістика, структурованість та ефективність доведення думок.

Радянська преса 1933 року: "Голодні бунти на Заході, нові ресторани в УРСР" (ФОТО)

Рекомендована довжина статті - 1500 слів, але довжина статті не буде єдиним критерієм оцінки.

Гроші на призовий фонд для цього конкурсу надані приватними особами.

Сайт, де можна познайомитись з умовами конкурсу знаходиться за адресою: http://sites.google.com/site/thegarethjonesprize/

Надсилати статті для участі в конкурсі можна на адресу електронної пошти: garethjonesprize@gmail.com.

Дедлайн подачі матеріалів: 21:00 8 грудня 2011 року.

"Історія Голоду". Читачі УП надсилають сімейні перекази про Голодомор

«Віроломства» Гітлера не було. Сталін все знав, але нічого не робив

Пакт Молотова-Ріббентропа, чи якщо бути відвертими Сталіна і Гітлера про ненапад та розподіл сфер впливу у Європі був бомбою сповільненої дії. Хоча шлюбний «медовий місяць» між двома диктаторами і тривав два роки, було зрозуміло, що так довго бути не може, хтось один таки піде війною на іншого. І ось коли на цю бомбу вже був закладений часовий механізм і радянські розвідники спостерігали та доповідали про місяці, тижні й дні, що залишились до початку війни, Сталін нічого не робив. Чому так сталось і чому народився один із найпопулярніших радянсько-російських міфів про «віроломний» напад Третього Райху, спробуємо розібратись у пропонованому матеріалі

Українська культура у листівках і платівках діаспори

Українська листівка як засіб комунікації в українській повоєнній діаспорі представляє не тільки унікальне мистецьке явище, а як на мене, і мовну, лінгвістичну цінність. У час повоєнного тоталітаризму поштівки та музичні диски з українською музикою перетворилися на засіб підтримки рідних та близьких, як на поселеннях так і в Україні.

Останні форпости “русского міра” на Одещині

Останнім часом Україна завдяки наполегливій праці істориків, публіцистів, журналістів і блогерів розбірливіше дивиться на власну минувшину. Тепер без особливих зусиль середньостатистичний школяр “на пальцях” може пояснити, що Чорне море не копали древні “укри”, українську мову не вигадували в “австро-угорському генштабі”, Ленін не те, щоби не “зробив Україну”, а й узагалі тут ніколи не бував. І, найголовніше, як виявилося, не сучасні українські можновладці “переписують історію”. Її переписали радянські історики-фантасти, а нині їхню справу продовжують російські неоімперські пропагандисти.

Харківські адреси Миколи Міхновського

Де мешкав і працював Микола Міхновський у Харкові? Це важливе питання для належного вшанування пам’яті основоположника української незалежності (самостійності) досі належним чином не досліджене. В Харкові, зокрема, дотепер немає йому пам’ятника.