Під Києвом знайшли і поховають Тимофія Шамрила і ще 124 червоноармійців

В селі Гатне Києво-Святошинського району відбудеться урочисте поховання останків 125 бійців і командирів Червоної армії, які загинули при обороні Києва в 1941 році.

Про це "Історичній Правді" повідомили у пошуковому об'єднані "Дніпро-Україна".

Останки були знайдені пошуковцями археологічного пошуково-патріотичного об'єднання "Дніпро-України" влітку-восени поточного року. Двадцять імен вдалося відновити. Один з них - Тимофій Власович Шамрила, на честь якого в Києві названо вулицю (на Сирці - ІП).

До сьогоднішнього дня доля Шамрила залишалася таємницею: про нього практично нічого не відомо, крім того, що Тимофій Власович був секретарем Київського міськкому КП(б)У, депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання і входив до складу Штабу оборони Києва в 1941 р.

Тепер таємниця його загибелі розкрита, хоча всі обставини ще належить з'ясувати.

З України, Росії, Північної Осетії на поховання приїхали понад 40 родичів червоноармійців, розміщенням яких займається Києво-Святошинська районна адміністрація.

Час і місце: субота, 5 листопада, о 10-00 в сквері біля Свято-Покровського храму в Гатному.

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.