Видано книгу про долі кримських татар на Мелітопольщині

У Кримськотатарському музеї мистецтв 23 листопада відбулося презентація книги "З тугою за Батьківщиною ... Долі кримських татар на Мелітопольщині", над якою працювали історик, прес-секретар регіонального меджлісу Мелітополя Міневер Ідрісова та історик Гульнара Бекірова.

Про це повідомляє агенція "Кримські новини".

Як зазначила Гульнара Бекірова, книга складається з трьох розділів. Відкриває її вступний нарис про громаду кримських татар в Мелітополі.

Друга частина книги - це історія кримськотатарських сімей Мелітополя. У ній зібрані понад 50 біографічних нарисів про представників кримськотатарської діаспори. Третій розділ книги містить статті з мелітопольських видань про кримських татар, їхні долі.

Гульнара Бекірова: "Групу СБУ з дослідження депортації татар розформовано"

За словами Міневер Ідрісової, метою цієї книги є збереження пам'яті про історію кримськотатарського народу для нащадків.

За словами першого проректора Кримського інженерно-педагогічного університету Ескендера Люманова, два кримських татарина є почесними громадянами Мелітополя. Це Міневер Ідрісова, автор-укладач книги, і Амет-Хан Султан, знаменитий льотчик-випробувач, двічі Герой Радянського Союзу.

Карл XII в Україні. Розповідь кароліна. Частина друга

Відбулася Полтавська битва, про яку багато написали люди, які заздрили Карлу ХІІ і хвалили росіян. Я можу впевнено заявити, що шведи виграли так само, як і росіяни. Росіяни зранку Полтавської битви втратили стільки ж людей, скільки ми втратили наприкінці битви. Якби росіяни виграли так славетно, як вони і їхні прихильники намагаються стверджувати, то вони мали б переслідувати шведську армію. Але армія тільки на другий день перейшла через Дніпро

«Мельниківці» - також патріоти!

Це була величезна трагедія українського визвольного руху, адже як бандерівці, так і мельниківці однаково гинули в боротьбі за незалежність, але при цьому ще й поборювали один одного

Рудольф Вайль: вакцина від Голокосту

Чистокровного етнічного німця Рудольфа Фредериковича Вайгля викликали до німецького губернатора Львова та передали пропозицію Гіммлера — переїхати до Німеччини, створити в Берліні власний інститут, очолити кафедру в університеті та отримати по війні Нобелівську премію. Йшов 1942 рік, німецькі війська стояли під Москвою, відмовлятися від такої блискучої пропозиції не було сенсу. До того ж Вайглю вже було 59, у такому віці не сперечаються з гіммлерами.

Перелом у Громадянській війні у США: Геттісберг й Віксберг

Кожне око бачило легіони ворога, могутню непереборну хвилю океану озброєних людей, яка неслася на нас! Полк за полком, бригада за бригадою виходять із лісу й поспішно займають своє місце в строю напоготові до штурму. Горда дивізія Пікетта і ще якісь частини стоять на їх правому фланзі. Багряні прапори лопотять, їхні вершники мчать галопом угору-вниз; стволи й багнети вісімнадцяти тисяч бійців виблискують на сонці — похилий ліс блискучої сталі.