Кравчук вважає, що його внесок у розпад СРСР досі не оцінений

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук вважає, що Біловезька угода про розпад СРСР і через 20 років не оцінена по-справжньому.

Про це він повідомив Українській службі ВВС.

Перший президент сучасної України також дав зрозуміти, що не перевищив повноваження, підписуючи 8 грудня 1991 року угоду про створення Союзу незалежних держав.

"Угода вступає в дію після схвалення Верховною Радою. Я підписав, але цей підпис був недійсним, доки не проголосувала Верховна Рада, не ратифікувала", - сказав Кравчук.

"Через деякий час Верховна Рада обговорила те, що я підписав, – і проголосувала за цей акт", - нагадав він.

Перший президент України наголосив: "Це перший в історії цивілізації випадок, коли імперія розпалась без війн".

"Ми сперлись на Конституцію, на міжнародне право і прийняли рішення, яке ратифікували парламенти і яке вступило в силу через мирний шлях", - пояснив він.

"Ми прийняли рішення, яке дало можливість скласти ядерну зброю України, Білорусі й Казахстану. У світі зменшилася загроза ядерної війни", - зазначив Кравчук.

"Тобто Біловезька угода – вона ще не оцінена по-справжньому. Біловезька угода – це світовий процес, це глобальний процес", - переконаний він.

Як відомо, 8 грудня 1991 року у Білорусі, у Біловезькій пущі під Брестом, президент Росії Борис Єльцин, президент України Леонід Кравчук і голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич підписали угоду, яка стала юридичним оформленням розпаду СРСР.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.