На Аскольдовій могилі встановили пам'ятник Героям Крут (ФОТО)

На Аскольдовій могилі у Києві встановили пам'ятник гімназистам і студентам, які загинули у бою під Крутами в січні 1918 року.

Пам'ятник, встановлений біля старого пам'ятного знака поруч із церквою Миколая Чудотворця, має форму гранітного хреста з тризубом.

Також на ньому розміщено цитату з Євангелія від Йоанна "Найбільша любов - життя покласти за друзів".

Фото: Павло Солодько, "Історична Правда"

Отець Олексій з церкви Миколая Чудотворця повідомив "Історичній Правді", що до встановлення пам'ятника причетні церковні прихожани.

 

"Хрест встановлено на кошти двох родин із нашої парафії, - зазначив отець Олексій. - Але вони воліли б залишитися неназваними".

 

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року на залізничній станції Крути між Ніжином і Бахмачем (нинішня Чернігівська область) між військами більшовицької Росії і добровольцями-студентами, які захищали Центральну Раду УНР.

Після кількагодинного бою більшість бійців УНР повернулися до Києва. 29 із них, які втрапили у полон до червоноармійців, були розстріляні біля приміщення залізничної станції. У березні 1918 року їхні тіла були перевезні до Києва і урочисто поховані на Аскольдовій могилі.

Загиблі у бою студенти отримали звання "Героїв Крут", їхня смерть і вшанування обросли численними міфами.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.