У Львові вандали закликати "давити жидів і хохлів"

Невідомі облили синьою і червоною масляною фарбою меморіал Жертвам Голокосту у Львові, а також іменні плити.

Про це сьогодні повідомили у Львівському товаристві єврейської культури ім. Шолом Алейхема.

На стіні меморіалу написали синьою фарбою з балончика напис, який принижує як євреїв, так і українців: „Дави жида и хохла”, а також кілька інших образливих висловів.

Меморіал розташований на проспекті В’ячеслава Чорновола - неподалік від центру міста.

 Фото: portal.lviv.ua

"Вражає байдужість людей, адже меморіал розташований біля автобусної зупинки, а синю фарбу видно з вікон маршруток, однак ніхто не звернувся в міліцію”, - зазначається у повідомленні.

Товариство єврейської культури має намір звернутися до мера міста Андрія Садового, міського управління МВС і в прокуратуру, щоб були прийняті відповідні заходи і покарані винні в акті вандалізму, - наголошується у повідомленні.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.