З'ЯВИВСЯ ЩЕ ОДИН САЙТ ПРО ІСТОРІЮ - ТЕПЕР ЖІНОЧУ

Почала роботу веб-сторінка Української Асоціації Дослідників Жіночої Історії (УАДЖІ).

Адреса нового сайту, присвяченого історії - www.womenhistory.org.ua

УАДЖІ була заснована восени 2010 року групою науковців, чиї дослідницькі та викладацькі інтереси значною мірою зосереджені у ділянці жіночої та ґендерної історії.

За словами представників УАДЖІ, головною метою діяльності асоціації є інституціоналізація жіночої/ґендерної історії у науково-освітньому просторі України та інтеграція ґендерного підходу у дослідження минулого і викладання історії.

Інтернет-сторінка УАДЖІ має стати віртуальним майданчиком для згуртування та інформаційної підтримки фахових істориків, які усвідомлюють необхідність урахування категорії ґендеру в історичних студіях та активно застосовують цей підхід у своїй науково-освітній практиці. 

Сайт також дозволить представити тематичний спектр, якісний рівень та масштаби існуючих студій з жіночої історії в Україні.

Веб-сторінка інформує про діяльність УАДЖІ, а також надає актуальну інформацію про наукові події (конференції, семінари, публічні лекції тощо), можливості для додаткової оствіти та наукового розвитку (літні школи, стажування), ресурси для досліджень (проекти, гранти), що стосуються тематики жіночої та гендерної історії.

Серед важливих завдань діяльності УАДЖІ – публікація сучасних досліджень та популяризація наукового доробку вітчизняних вчених у ділянці жіночої і гендерної історії.

Цій справі прислужиться рубрика “Електронна бібліотека”, де розміщуються розвідки з відповідної тематики сучасних українських дослідниць та дослідників (насамперед, праці раніше опубліковані у різних збірниках та періодичних виданнях).

Окрім конкретно історичних досліджень окремих аспектів минулого українського жіноцтва, тут буде представлено також дискусійні статті з методології і бібліографії жіночої та ґендерної історії в Україні. Цей ресурс буде особливо корисним не лише для початківців, але й для усіх тих, хто має обмежений доступ до “паперових” публікацій.

Матеріали, опубліковані на сторінці УАДЖІ, призначані насамперед для фахових істориків – дослідників, викладачів та студентів – які цікавляться жіночою та гендерною історією, проте вони стануть також у нагоді вчителям шкіл, активісткам жіночих громадських організацій, краєзнавцям, працівникам музеїв, журналістам та широкому колу небайдужих до ґендерної проблематики в історичній ретроспективі.

Нагадаємо, в серпні 2011 року газета "День" відкрила сайт, присвячений українській історії.

В січні 2012-го розпочав роботу ще один історичний портал - Historians.in.ua.

Година папуги. Діти пишуть Сталіну

Чапський чув, як тут кажуть: "То чорт дорогою іде". Нібито, якщо кинути у вихор сокирою — потече кров. Дивні тут забобони. Учора ті "чорти" вилися попід ногами і перебігали дорогу збудженим і усміхненим колегам Чапського. Він заздрив щастю колег, які вже пішли за колючий дріт і табірні мури у далекий, широкий світ.

Брати Шептицькі і єврейський народ. Частина І

Одним із вагомих епізодів у життєписі Митрополита Андрея Шептицького, як і в життєписі його молодшого брата бл. свщмч. Климентія — Праведника Народів Світу, є їхня участь у порятунку галицьких євреїв у часи Голокосту. Більшість інформації черпаємо зі спогадів очевидців, Порятунок євреїв — спільна справа братів, як і діяльність, спрямована на погашення антисемітських настроїв у тодішньому суспільстві, хоча більшість документів підписана самим Митрополитом. Парадокс у тому, що о. Климентій Шептицький був визнаний «Праведником народів світу» за порятунок євреїв у часи Голокосту, натомість заслугам Митрополита Андрея у такому визнанні було відмовлено.

Лютнева драма президента Бенеша

За столом в кабінеті президента Чехословаччини на Празькому Граді сидів сивий хворий чоловік. Президенту Едвардові Бенешу було лише 63 роки, проте постійні хвороби і тиск з боку політичних опонентів цілковито виснажили його. Президент щойно підписав призначення нового комуністичного уряду. Його держава, яку він власноруч засновував, будував і за яку бився десятиліттями, провалювалася в морок комуністичної диктатури. І під вироком Чехословаччині стояв його, Едварда Бенеша, підпис. Одного з найбільших демократів в історії центральної Європи ХХ століття.

Панас Мирний у 1917 році. Живий і голодний статський радник

Ні, Панас Мирний не помер у ХІХ столітті. Він та Іван Нечуй-Левицький - два письменники-класики, хто пережив революцію. І хоча його роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні" вивчали в школі всі без винятку покоління українців, для більшості цей факт - неабияка новина.