У Гданську встановили червоноармійця-ґвалтівника. ФОТО

На алеї Перемоги у Гданську (Польща) встановили бетонний пам'ятник - солдат у шоломі з червоноармійською зіркою збирається ґвалтувати жінку в цивільному.

Про це повідомило Trojmiasto.pl.

Персонажі скульптури мають натуральні розміри. Однією рукою ґвалтівник тримає свою жертву за волосся, іншою - пістолет, яким погрожує жінці.

Виготовлений у стилі "соціалістичного реалізму" монумент установив (без дозволу міської влади) студент місцевої Академії мистецтв Єжи-Богдан Шумчик.

Скульптор назвав свій твір "Komm Frau", що німецькою означає "Пішли, жінко". Як стверджує видання, цими словами радянські солдати зверталися до жінок, яких хотіли зґвалтувати . Очевидно, йдеться про радянський наступ у Східній Прусії [нині Калінінградська область РФ і північна Польща - ІП].

Фото: trojmiasto.pl

Скульптор встановив свою роботу на постаменті соціалістичного пам'ятника визволителям Гданська - танку Т-34.

На таких танках узимку 1945 року війська Другого Білоруського фронту Червоної армії разом із польськими союзниками вели бої з німцями за Данциґ-Гданськ, який після війни увійшов до складу соціалістичної Польщі.

Зірка і погони

Встановлену в часи Польської Народної республіки "тридцятьчетвірку" регулярно розмальовували і обписували антикомуністичними гаслами. Але "контр-скульптуру" розмістили біля танку вперше, повідомляє видання.

"Скульптура присвячена історичній правді, - зазначив автор пам'ятника. - Йдеться про долю жінки під час війни".

За словами Шумчика, він "не є русофобом" і не цікавиться політикою, тільки мистецтвом.

"Хотів показати цим твором, що досі є люди, які знають і пам'ятають історію, - сказав він. - Знаю, що скульптура вульгарна  і може бути сприйнята погано, але такою є історія".

 

Скульптура виготовлена і встановлена коштом автора. Шумчик зізнався, що планував поставити її - теж без офіційного дозволу - біля Бранденбурзьких воріт у Берліні, але не мав коштів на перевезення.

Скульптура не простояла й доби. Вранці про її появу міській поліції повідомила "обурена характером монументу" мешканка Гданська. Міська влада прибрала бетонного гвалтівника і його жертву.

Нагадаємо, в червні 2011 року у столиці Болгарі Софії невідомі розмалювали пам'ятник бійцям Третього Українського фронту, зобразивши їх у вигляді персонажів західної мас-культури.

Дивіться також: "Навіщо я народилася дівчинкою?" Спогади зґвалтованої німкені"

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.