ВІДКРИЛИ ПАМ'ЯТНИК СВЯЩЕНИКУ МАЙДАНЕКА ОМЕЛЯНУ КОВЧУ. Фото

Hа Львівщині за участі глави УГКЦ Святослава Шевчука і тисячі священиків відкрили пам’ятник Омеляну Ковчу - греко-католицькому священику, який у часи Другої світової рятував людей, за що був ув’язнений і загинув у концтаборі Майданек.

"Його життя — це постійне вмирання для себе, а життя для інших, остаточно для Бога", — сказав у промові глава УГКЦ блаженнійший Святослав (Шевчук).

На відкритті пам'ятника виступили свідок подій Леопольд Козловський, учень отця Омеляна, перемишлянин Іван Фуглевич та директор Ізраїльського офіційного меморіалу "Яд Вашем" Авнер Шалев, генконсул Польщі у Льові Ярослав Дрозд, письменниця Марія Матіос та інші.

Виготовлений із бронзи, пам’ятник має висоту 2,5 метра. До складу авторського колективу з виготовлення пам’ятника входили: скульптор Володимир Одрехівський та архітектори Олександр Ярема, Олександра Лібич, Денис Белюх і Олександр Матушков.

Пояснюючи концепцію пам’ятника, Володимир Одрехівський сказав: "До пам’ятника із чотирьох боків піднімаються сходи, утворюючи в плані форму хреста. Це, з одного боку, символ відкритості о. Омеляна Ковча всьому світові і, з іншого - символ доріг усіх людей, які сходяться до нього".

 Фото: ugcc.org.ua

Отець Омелян Ковч зображений немовби "вознесеним" над вистражданою розстрісканою землею, яка втілена у формі драматично зміщених зруйнованих брил. Як символ його жертовного подвигу – тернова гілка, що оповиває п’єдестал у вигляді ковчега. У правій руці – хрест, а у лівій – Біблія.

Кошти на пам’ятник дали близько 30 жертводавців — представники різних народів, люди різних конфесій, з різних куточків України. Зокрема, пожертвували на будівництво пам’ятника представники єврейської громади.

Для проектованого пам’ятника використано п’єдестал з гранітних нешліфованих брил. Верхня брила у вигляді дуги зі словами отця Омеляна: "…Тут я бачу Бога — знову Бога, який однаковий для всіх…",  повернута до Хреста, щоб сформувати у відвідувачів бажання поклоніння священномученику із молитвою про його вічну пам'ять.

 

Отець Омелян Ковч сіяв зерна терпимості, толерантності та порозуміння у змучену багатолітньою окупацією українську землю. Ризикуючи власним життям, отець Омелян рятував українців та євреїв з нацистських катівень.

Навіть у пеклі концтабору Майданек в’язень номер 2399 знаходив слова любові, християнського милосердя та надії для кожного: "Тут я бачу Бога, єдиного і однакового для всіх, незалежно від релігійних відмінностей, що існують між нами. Можливо, наші Церкви різні, але в усіх них царює той же великий Всемогутній Бог. Коли я відправляю Службу Божу, всі вони моляться. Моляться різними молитвами, але чи Бог не розуміє усіх мов?".

Омелян Ковч помер 25 березня 1944 року в Майданеку.

У 1999 р. Єврейська Рада України присвоїла отцю Омеляну Ковчу звання "Праведник України". 2001 року у Львові Омелян Ковч був беатифікований Папою Іоаном Павлом ІІ.

Восени 2008 р. Синод єпископів УГКЦ проголосив Блаженного Священномученика Омеляна Покровителем душпастирів УГКЦ.

Більше про Омеляна Ковча читайте на "Історичній Правді"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.