В Естонії продають історичну пам'ятку - морську фортецю. ФОТО

В Естонії виставили на продаж колишню батарейну морську фортецю, побудовану за розпорядженням російського імператора Миколи I.

Про це повідомляють NewsRu із посиланням на Postimees.

Будівництво фортеці в Талліні (у складі Російської імперії місто називалося Ревель) тривало 13 років - з 1828 по 1840 рік.

Спочатку там розташовувалася артилерійська батарея, потім казарма, а з 1920 року - в'язниця, яка проіснувала до 2002 року. У 2007 році ця пам'ятка архітектури стала туристичним об'єктом - парком культури.

Тепер же АТ "Державна нерухомість Естонії" виставило фортецю площею в 40 000 квадратних метрів на торги за початкову ціну в 3 мільйони євро. Заявки приймаються до 19 червня.

Оскільки нерухомість має статус історичної пам'ятки і охороняється державою, то на використання цього об'єкта накладені деякі обмеження.

У планах мерії міста - провести реконструкцію цього об'єкта.

Талліннська міськрада в 2011 році затвердила детальне планування району Батарейної в'язниці і Гавані гідропланів, відомої як колишня Батарейна морська фортеця Ревеля. Планування передбачає перетворення цієї історичної ділянки в розважальну зону.

Крім відновлення історичних пам'яток, планується побудувати в цілому шість будинків висотою до шести поверхів комерційного та адміністративного призначення.

 Фото: patarei.org

Околиці фортеці очистять від "малоцінних будівель радянського періоду", внутрішні двори будуть приведені в порядок і озеленені, на ділянці на південь від мортирних батарей і люнету, де великий перепад висот, передбачено амфітеатр зі сценою.

Крім просторої головної площі тут має з'явитися кілька невеликих площ з дитячим ігровим майданчиком, кафе на відкритому повітрі і "куточками відпочинку". Місця для стоянок автомобілів передбачені в основному під землею і в двоповерховому гаражі.

Однією з домінант зони, за новим планом, має стати Палац юстиції Естонії.

Формула краси. Дерев’яні церкви України: втрачене мистецтво?

Українські дерев'яні церкви – це фольклор, тільки в архітектурі. Збудовані переважно безіменними для нас майстрами на замовлення спільноти, громади села – вони могли бути (а могли не бути) шедеврами, але завжди втілювали народну уяву про красу, про велич, про присутність Бога на землі. Можливо тому знищення храмів більшовиками українці сприймали як саморуйнування. Дерев'яні церкви зникали з різних причин (вогонь і вода, шашель і грибок, занепад громади), але саме насильницька, свідома деструкція була найболіснішою – через неприродність втрати.

Леся Українка: про що не пишуть у підручниках

Хвора, сумна і з грабельками – такою навчили нас бачити Лесю Українку. Але якою вона була насправді? На щастя, Лариса Косач одна з небагатьох класиків, чий архів (зокрема, листування) вдалося зберегти, а з ним і цілу історію української літератури та життя культурної еліти зламу ХІХ і ХХ століть. Завдяки цим архівам ми можемо подивитися на неї по-новому, а заразом і на цілу епоху: час тендітних дам, літературних вечорів, перших курортів, трамваїв і краси епістолярного стилю…

Генерал Олександр Удовиченко. Представник розвідки УНР у Франції

Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко по праву входить до військової еліти Української революції 1917–1921 років. Він командував Третьою залізною стрілецькою дивізією, що вважалася однією з найбоєздатніших частин Армії УНР, обіймав низку інших відповідальних посад в українській армії і зажив слави вмілого й відважного командира.

Забути майдан?

«Ніколи більше», «Ми завжди пам’ятатимемо» – слова, які найчастіше чуємо у громадянських епітафіях, політичних заявах, телевізійних новинах, на комеморативних церемоніях, у меморіальному, музейному чи освітньому просторі