НА ПОЛТАВЩИНІ ВІДМОВИЛИСЯ ВІД ПАМ'ЯТНИКА КОМАНДИРУ АРМІЇ УНР
Депутати містечка Хорол офіційно відмовили у встановленні монумента командувачу Дієвої армії УНР Василю Тютюннику. Заборону підтримала більшість депутатів міської ради.
Пропозиція вшанувати видатного хорольця надійшла від представників благодійної ініціативи "Героїка", яка запропонувала спорудити пам’ятник власним коштом.
В разі позитивного рішення міськради погруддя мав би створити відомий український скульптор Ігор Гречаник. Твори цього майстра представлені в постійних колекціях престижних європейських галерей: Galerie Alexander Raebed в Цюріху, Galerie Michelle Boulet у Парижі, в Центрі фантастичного мистецтва в Данії, в галереї "Київська Принцеса" в Ніцці тощо.
"Рішення депутатів було для нас дещо неочікуваним, - зазначив координатор благодійної ініціативи "Героїка" Павло Подобєд. - Далеко не найзаможніше містечко, яке вочевидь не потерпає від нашестя туристів, відмовляється прийняти в дар пам’ятник видатному землякові".
Свою позицію міська влада аргументувала так: "Вихідцями міста є значна кількість визначних історичних постатей, які також заслуговують на увічнення пам’яті".
Депутати не зазначили, хто саме входить до переліку "визначних історичних постатей Хорола". Також з офіційного рішення не зрозуміло, яким чином вшанування Тютюнника, перешкоджає вшануванню інших видатних земляків.
Благодійна ініціатива “Героїка” – громадський рух, мета якого відродження українських військових поховань, встановлення пам’ятників та пам’ятних знаків на честь борців за незалежність України. Від 2010 року “Героїка” встановила більше 15 монументів та пам’ятних знаків у Києві, Херсонській, Рівненській, Черкаській, Тернопільській та Київській областях.
Василь Никифорович Тютюнник (1890-1919) — командувач Дієвої армії УНР у 1919 р.
Походив з селян, народився на хуторі Куторжу (Куторжиха, нині — у складі м. Хорол) Хорольського повіту Полтавської губернії. Закінчив Хорольське 4-класне міське училище, Тифліське військове училище за 1-м розрядом (06.08.1912).
В училищі у змаганнях виборов звання "Відмінний стрілець з гвинтівки" та "Відмінний стрілець з револьверу". Вийшов підпоручиком до 25-го Сибірського стрілецького генерала Кондратенка полку (Іркутськ), у складі якого брав участь у Першій світовій війні.
З 15.10.1914 р. — в. о. начальника команди кінних розвідників. З 16.01.1915 р. — начальник команди, на цій посаді відбув всю Першу світову війну. 31.03.1915 р. дістав легку контузію під час обстрілу німцями с. Сантока. Останнє звання у російській армії — капітан (з 22.06.1917 р.).
29.09.1917 р. відбув на постійну роботу до складу Української ради 2-ї армії Західного фронту, голова цієї ради. З березня 1918 р. — помічник начальника розвідчої частини оперативного відділу Генерального штабу УНР, у подальшому — Армії Української Держави.
Як одягався і чим воював солдат Армії УНР. ФОТО
З 15.11.1918 р. — начальник оперативного відділу штабу Дієвої армії УНР. З 31.12.1918 р. — 1-й помічник начальника штабу Дієвої армії УНР (на який у той час були покладені і завдання Генерального штабу). З 22.01.1919 р. — помічник начальника штабу Дієвої армії УНР.
З 26.07.1919 р. — командувач Дієвої армії УНР. 08.09.1919 р. був усунутий з посади командарма і зарахований до резерву. 05.11.1919 р. з особистого наказу С. Петлюри знов повернувся на посаду командувача Армії УНР.
06.12.1919 р. хворим на тиф у важкому стані був перевезений на територію, зайняту польською армією. Помер від тифу у Рівному. Похований на Дубенському міському цвинтарі у м. Рівне.
