Спецпроект

Одеський музей морфлоту змінив власника

Господарський суд Одеської області задовольнив позов обласної ради до мерії, визнавши за регіоном право власності на пам'ятку архітектури - будівлю Англійського клубу (музей морського флоту), що на вулиці Ланжеронівській.

Одеський музей морського флоту було створено 1920 року, однак більшість довоєнних експонатів було викрадено під час окупації Одеси у Другій світовій війні. В 1965 році музей відновив свою роботу в будівлі колишнього Англійського клубу на Ланжеронівській вулиці.

Експозиція музею нараховує понад 100 тисяч виставкових експонатів, серед яких цінні документи та фотографії, ювелірно виконані моделі суден, а також якір віком за 900 років.

Про це повідомляє Думская.net.

Суддя скасував рішення виконкому Одеської міськради від 18 серпня 2009-го року, яким музей був включений до списку об'єктів комунальної власності.

У вердикті наголошується, що обласна рада першою оформила свої права на Англійський клуб - ще в 2006-му році. Це рішення згодом оскаржувалося муніципалітетом в трьох судових інстанціях.

Крапку поставив Вищий адмінсуд, який відмовив міській владі у задоволенні позову. Рішення обласної ради залишилося в силі, а оскільки область не передавала будівлю місту, то ініціатива міськвиконкому є незаконною.

Губернатор Одеської області, Едуард Матвійчук заявив, що відновлення Англійського клубу почнеться вже наступного року: "Міністерство інфраструктури готове надати нам допомогу. Розраховуємо витратити на роботи 15-20 млн грн".

Керівник облдержадміністрації запевнив, що після реставрації цільове призначення будівлі залишиться незмінним - туди повернеться музей морського флоту, який наразі тулиться в декількох кімнатках, що належать порту.

"Наскільки мені відомо, більша частина експозиції вціліла після пожежі, і проблем з роботою музею виникнути не повинно", - сказав чиновник.

Як зазначає видання, раніше про свою готовність серйозно зайнятися Англійським клубом заявляв мер Одеси Олексій Костусєв. Однак обіцянки ці так і залишилися словами.

Наприкінці 2011 року про наміри відновити музей заявляв Одеський морський торговий порт.

Одеський музей морського флоту було створено 1920 року, однак більшість довоєнних експонатів було викрадено під час окупації Одеси у Другій світовій війні. В 1965 році музей відновив свою роботу в будівлі колишнього Англійського клубу на Ланжеронівській вулиці.

Музей постраждав внаслідок пожежі 29 квітня 2005 року. Тоді згорів дах та перекриття на площі близько 1200 кв. м.

У 2007 році взагалі з'явилася ініціатива передати будівлю у приватні руки під закритий клуб. Громадськістю була організована кампанія проти таких планів. У тому ж році міськрада виділила кошти на здійснення першочергових протиаварійних робіт.

У 2008 році муніципалітет виділив на ремонт пам'ятки архітектури 5 млн грн. За рахунок цих коштів  була відновлена ​​покрівля, укріплений фундамент, замінені перекриття і частково відремонтовано фасад. Після цього фінансування робіт припинилося.

Експозиція музею нараховує понад 100 тисяч виставкових експонатів, серед яких цінні документи та фотографії, ювелірно виконані моделі суден, а також якір віком за 900 років.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.