УКРАЇНСЬКІ РАКЕТНИКИ НЕ ЗБИВАЛИ РОСІЙСЬКИЙ ЛІТАК - АПЕЛЯЦІЯ

Вищий господарський суд України (ВГСУ) відмовив авіакомпанії "Сибір" у задоволенні її касаційної скарги на рішення Київського апеляційного госпсуду і Госпсуду Києва у справі про відшкодування збитку в розмірі $15,5 млн у зв'язку з катастрофою літака Ту-154 в 2001 році.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

Катастрофа пасажирського літака Ту-154 авіакомпанії "Сибір" над Чорним морем сталася 4 жовтня 2001 року. В результаті катастрофи загинули 78 осіб: 66 пасажирів (більшість - громадяни Ізраїлю) і 12 членів екіпажу.

Юридично Україну не визнали винною в події, проте український МЗС перерахував родичам загиблих $7,8 мільйона. Україна виплатила сім'ям загиблих ex gratia по $200 000 на кожного загиблого.

У 2004 році авіакомпанія "Сибір" подала до Госпсуду Києва позов до Міноборони України та Держказначейству про відшкодування збитку, понесеного у зв'язку з катастрофою літака Ту-154, який належав авіакомпанії.

Разом із тим, згідно проведеної в 2008-2010 рр. з ініціативи Міноборони експертизі Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (НДІСЕ), літак Ту-154 не міг бути збитий українською зенітною ракетою в 2001 році.

Представники позивача зазначали, що всі експерти, які входили до складу експертної комісії КНДІСЕ, не мали досвіду розслідування авіакатастроф, троє з них взагалі не є судовими експертами, а є співробітниками Харківського авіаційного університету (спеціалістами з ракетних комплексів С-200 - ІП), що знаходиться в прямому підпорядкуванні Міноборони.

Позивач вимагав залучити до розгляду справи в якості третьої особи фахівців Міждержавного авіаційного коміетут (МАК), які проводили розслідування і встановили факт враження ракетою, заявляв ряд клопотань про витребування важливих даних з Генеральної прокуратури, Міноборони, органів РФ, наукових інститутів, підприємств з виробництва авіаційних суден і вказаної у справі ракети і т.д.

Всі вимоги остаточно були відхилені судом у вересні 2011 року, після чого "Сибір" оскаржила його рішення в апеляційному суді, проте і він у травні цього року відмовив російської авіакомпанії, після чого вона подала касаційну скарг до ВГСУ.

Комісія МАК дійшла висновку, що лайнер над Чорним морем збила ракета, запущена українськими військовими, які проводили у той день навчання у Криму: експерти МАК стверджували, що українські військові переплутали пасажирський літак із навчальною ціллю.

У жовтні 2004 року Генеральна прокуратура України закрила раніше порушену кримінальну справу у зв`язку з відсутністю у діях урядовців Міноборони складу злочину. Слідство не змогло встановити причину катастрофи.

Тоді ж авіакомпанія "Сибір" подала позов до Господарського суду Києва проти Міноборони та Держказначейства України, в якому вимагала стягнути з них $15,32 млн.

Позовні вимоги авіакомпанії "Сибір" базуються на результатах розслідування, яке МАК завершив у 2004 році. Відповідно до висновків МАК, літак Ту-154 було збито "бойовою частиною 5Б14Ш ракети 5В28 зенітного комплексу С-200В", яка підлетіла до літака "зверху, ззаду і зліва".

"Спрацювання вибухового пристрою сталося о 9.45 (за світовим координованим часом (UTC)) на висоті 15 м над корпусом літака", – зазначається у документі.

За наслідками математичного моделювання, проведеного на підставі трьох точок траєкторії польоту ракети, визначених за розташованим у місті Геленджик (Краснодарський край, Росія) радіолокатором, МАК встановив, що ракета була запущена з району Феодосії (Крим).

Газета пише, що на проведенні додаткової експертизи в КНДІСЕ наполягли представники Міноборони, які заперечували, що лайнер було збито саме українською ракетою.

Дослідження КНДІСЕ розпочалося в 2008 році і завершилося в травні 2010 року. До комісії увійшли шість фахівців КНДІСЕ і троє співробітників Харківського інституту повітряних сил ім. Кожедуба. Вони вивчили умови, за яких, згідно з висновком МАК, літак Ту-154 міг бути уражений ракетою.

Комісія дійшла висновку, що під час підриву бойової частини ракети відстань до літака мала становили 780 м. У такому разі у літак потрапило б "до трьох уражаючих елементів". "Знищення літака за таких умов є практично неможливим", – стверджується у висновках КНДІСЕ.

У звіті, серед іншого, також сказано, що мішень "Рейс" за три хвилини до катастрофи Ту-154 була знищена вогнем іншого зенітно-ракетного комплексу – С-300 ПС, розташованого за 11 км від С-200В.

О 9.42 за UTC (о 12.42 за київським часом) було припинено випромінювання і апаратури радіолокації С-200В, що також виключає можливість потрапляння у літак української зенітної ракети.

Заперечуючи ураження літака українською зенітною ракетою, експерти КНДІСЕ не вказують інших можливих причин катастрофи Ту-154.

Відповідаючи під час судових слухань на питання представника позивача – партнера правової групи "Павленко і Побережнюк" Олександри Павленко, експерти не виключили, що джерело ураження літака могло знаходитися як зовні, так і всередині лайнера, зокрема бути вибуховим пристроєм, розміщеним "між стелею внутрішньої частини літака" і його зовнішньою оболонкою.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.