УНІВЕРСИТЕТУ ОБОРОНИ ПРИСВОЄНЕ ІМ'Я РАДЯНСЬКОГО ГЕНЕРАЛА

Президент України Віктор Янукович присвоїв Національному університету оборони (Київ) ім'я радянського генерала Івана Черняховського.

Відповідний указ оприлюднено на сайті глави держави:

"Враховуючи особливі заслуги перед Батьківщиною уславленого сина українського народу, видатного полководця, двічі Героя Радянського Союзу, генерала армії Черняховського Івана Даниловича і враховуючи високі показники Національного університету оборони України у підготовці висококваліфікованих офіцерських кадрів для Збройних Сил України, постановляю:

Присвоїти Національному університету оборони України ім'я Івана Черняховського і надалі іменувати його - Національний університет оборони України імені Івана Черняховського".

Іван Черняховський - уродженець Черкащини, радянський воєначальник, двічі Герой Радянського Союзу, наймолодший генерал армії і наймолодший командуючий фронтом в історії Радянських Збройних Сил.

18 лютого 1945 генерал армії Черняховський був важко поранений під містом Мельзак у Східній Пруссії (нині Пененжно, Польща) і того ж дня помер. Під час боїв у Східній Пруссії, війська Черняховського дозволяли собі ґвалтування і убивства мирного німецького населення.

Був похований у Вільнюсі на одній з центральних площ. У 1992 році перепохований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Демонтований владою Вільнюса, пам'ятник Черняховському було встановлено у Воронежі, який в кінці 1942 року обороняла, а в січні 1943-го звільняла 60-а армія під командуванням Черняховського.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.