Спецпроект

Коморовський на вшануванні Волинської трагедії говорив про примирення

Президент Польщі Броніслав Коморовський заявляє, що історичні події повинні не розділяти, а сприяти примиренню і зміцненню співпраці між українським та польським народами.

Про це він заявив під час візиту до Луцька, який здійснив задля вшанування пам’яті жертв Волинської трагедії, передає Zaxid.net.

За словами польського президента, навіть найдраматичніше минуле не повинне розділяти. 

"Я бажаю, щоб ця рана швидше загоїлася в пам'яті двох братніх народів. Нам не потрібно забувати, що від конфліктів між польським та українським народами завжди вигравав хтось третій, хто завжди погрожував нашій незалежності, нашій свободі", - підкреслив він.

За словами польського президента, примирення на засадах істини стоїть вище від тих факторів, які призводять до розколу і недовіри між народами.

У той же час, віце-прем'єр Костянтин Грищенко у 70-ту річницю Волинської трагедії у Луцьку заявив, що український і польський народи повинні примиритися і разом йти до спільного європейського майбутнього.

"У нас немає причин сваритися, нашим державам нічого ділити. У нас єдина мета - спільне європейське майбутнє. Ми повинні примиритися і цей процес примирення розпочався на початку 90-х років з приходом незалежності в Польщу і Україну", - сказав віце-прем'єр.

Разом з тим Грищенко зазначив, що історично український і польський народи мають багато спільного в мові, культурі та побуті, проте "раною залишаються в душах двох народів криваві події в їхній історії".

Нагадаємо, польський Сейм назвав польсько-український етнічний конфлікт 1940-х років "етнічною чисткою з ознаками геноциду". 

Волинська трагедія - обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені селянськими загонами самооборони з обох боків, Українською Повстанською aрмією та польською Армією Крайовою за участю польських батальйонів шуцманшафту та радянських партизанів у 1943 році під час Другої світової війни на Волині.

Є частиною масштабного польсько-українського міжетнічного конфлікту 1940-х років. Існуютьрізні версії подій на Волині, внаслідок яких загинули десятки тисяч поляків та тисячі українців. В Польщі існує доволі потужний правий "кресовий рух", який використовує події 1940-х длязображення українців як різунів і паліїв.

Офіційно процес примирення розпочали у 2003 році президенти Кучма і Кваснєвський, у 2006-му його продовжили Ющенко і Качинський, відкривши у селі Павлокома пам'ятники замордованим українцям і полякам. Тоді ж українські політичні і громадські діячі попросили вибачення у поляків.

Раніше польські історики і політики (за винятком кресових організацій) згоджувалися, що під час Волинської трагедії постраждали і українці. Однак тепер керівник Інституту національної пам'яті Польщі в односторонньому порядку покладає провину за українсько-польський міжетнічний конфлікт 1940-х на українців, називаючи трагедію "різаниною" і "геноцидом".

У червні 2011 року повідомлялося про плановане прийняття ВР і польським Сеймом спільної заяви щодо подій українсько-польського протистояння часів Другої світової. Заява досі не прийнята.

Дивіться також інші матеріали за темою "Волинська трагедія"

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.