Спецпроект

ПОЛЬСЬКИЙ ЧИНОВНИК НЕ ГОВОРИВ ПРО "ОБОПІЛЬНІ ЕТНІЧНІ ЧИСТКИ". Спростування

Українська редакція Польського радіо спростовує своє попереднє повідомлення, де було процитовано керівника Інституту національної пам'яті Польщі Лукаша Камінського, який покладав відповідальність за Волинську трагедію і на УПА, і на Армію Крайову.

Про це "Історичній Правді" повідомили в Українській редакції Польського Радіо для закордону.

"У нашому повідомленні від 05.01.2013 під назвою "70 роковини Волинської трагедії" ми неточно передали слова глави польського Інституту національної пам’яті (IPN).

Лукаш Камінський сказав: "Вшанування жертв Волинської різанини буде найважливішою історичною подією 2013 року. Цьогоріч минає 70-та річниця від часу, коли українські націоналісти убили приблизно 60 тисяч поляків. До найбільшої трагедії та посилених людиновбивчих акцій українців дійшло влітку 1943 року на території колишнього Волинського воєводства".

Лукаш Камінський ніколи не вживав слів "обопільні етнічні чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою у 1943 році під час Другої світової війни на Волині". [виділення Польського Радіо - ІП].

За помилку дуже перепрошуємо".

Як відомо, 5 січня цього року Польське Радіо процитувало інші слова керівника Інституту національної пам'яті. Замість словосполучення "Волинська різанина" там було вжито фразу "Волинська трагедія", а відповідальність за жертви покладалася на обидві сторони конфлікту. 

Ось як звучала та неточно передана цитата пана Камінського:

"Вшанування жертв Волинської трагедії, тобто обопільної етнічної чистки українського і польського населення, здійснені Українською Повстанською Армією та польською Армією Крайовою у 1943 році під час Другої світової війни на Волині - буде найважливішою історичною подією в 2013-му".

Матеріали "Історичної Правди", присвячені українсько-польському міжетнічому конфлікту 1940-их років, читайте за темою "Волинська трагедія".

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.

Дівчата під Крутами: ким були перші доброволиці УНР

29 січня Україна вшановує полеглих у бою під Крутами. У 1918 році чотири сотні юнаків-курсантів першої української військової школи та збірна сотня студентів і гімназистів затримали просування до Києва регулярної більшовицької армії, яка переважала українську у понад 10 разів. Зі спогадів одного із гімназистів, ройового студентської сотні Левка Лукасевича, стало відомо, що на фронті разом із чоловіками були і дівчата.

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.