ХОЧУТЬ ЛІКВІДУВАТИ ІНСТИТУТ АРХЕОГРАФІЇ АКАДЕМІЇ НАУК

У найближчі три дні президія Національної академії наук України планує ліквідувати Інститут української археографії та джерелознавства ім.Грушевського НАН України.

Про це стверджується в листі, розміщеному на ФБ-сторінці інституту.

Автори листа стверджують, що це робиться раптово, кулуарно, без жодних обговорень з колективом та науковою громадськістю.

"Загроза ліквідації Інституту виникла після відходу у вічність 14 червня 2013 року засновника й незмінного директора інституту, члена-кореспондента НАН України Павла Степановича Соханя, а зараз переходить у площину конкретного рішення", ідеться в листі.

На думку авторів листа, знищення інституту буде відчутною втратою не лише для академічної гуманітаристики, а й для всієї української культури та її державності.

Вчена рада і загальні збори колективу інституту заявила про відсутність наукових та будь-яких інших підстав для ліквідації закладу, підкресливши, що комплексна перевірка роботи Інституту, здійснена президією НАН України в 2011 р., не виявила суттєвих недоліків.

За повідомленням ученої ради, ще кілька днів тому питання ліквідації інституту не піднімалося. Навпаки, в робочому порядку обговорювалися плани діяльності закладу.

Трудовий колектив звернвся з листом до президента НАНУ Бориса Патона з проханням об’єктивно розібратися в ситуації і заявив, що залишає за собою право на акції протесту.

Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України було створено у 1991 році. Головним його завданням є виявлення та наукова публікація документальних та інших масивів джерел з історії України та її місця у світі.

За 22 роки Інститутом реалізовано десятки актуальних наукових проектів, найважливішими з-поміж яких є, наприклад, публікація фундаментальних багатотомних видань: "Архів Коша Нової Запорозької Січі 1734-1775", "Універсали українських гетьманів", нова серія "Літопис УПА", "Український археографічний щорічник", повне зібрання творів Михайла Грушевського у 50-ти томах, Дмитра Яворницького у 20-ти томах, Дмитра Багалія у 6-ти томах та ін.

Вчені Інституту опублікували десятки якісних монографічних досліджень з різних ділянок української та всесвітньої історії. Інститут співпрацює з провідними університетами й дослідницькими закладами США, Канади, Польщі, Австрії, Франції та ін.

Заборонений Улас Самчук

Під час президенства Віктора Януковича твори Уласа Самчука виключили з обов'язкової шкільної програми, а у 2021-му за позовом Андрія Портнова Окружний адміністративний суд Києва заборонив проводити офіційні пам'ятні заходи на честь письменника. Витоки таких дій антиукраїнських сил криються ще в рішеннях кдб срср і минулих вказівках із москви. Тоді здійснювалася спецоперація з перешкоджання висуненню письменника на Нобелівську премію.

Персональні повідомлення про відзначення повстанців нагородами УПА

В УПА та збройному підпіллі ОУН, що підпорядковувалися УГВР упродовж 40-х – 50-х рр. ХХ століття діяла цілісна система нагород. Персональні повідомлення про відзначення повстанців під час активної збройної боротьби зазвичай були усними, про що знаходимо інформації як у спогадах, так і в архівних кримінальних справах колишніх вояків. Проте, до нашого часу також дійшли документи, які підтверджують існування друковано-письмових персональних повідомлень про відзначення.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.