У Києві презентують "Українського Троцького"

У Києві відбудеться дискусія "Троцький і незалежна Україна", в рамках якої буде презентовано нову книгу "Український Троцький. Тексти Лева Троцького про Україну".

Захід пройде за участі Марка Бойцуна (Лондонський столичний університет), Геннадія Єфіменка (Інститут історії України НАНУ), Юрія Шаповала (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАНУ), а також упорядників книги Дениса Пілаша та Захара Поповича (об'єднання "Ліва опозиція").

Модератор: Василь Черепанин (Центр візуальної культури).

Час і місце: 13 листопада, середа, 18:00. Київ, книгарня "Є" на вул. Лисенка, 3.

Учасники дискусії намагатимуться з’ясувати роль народженого в Україні Лева Троцького в історії країни.

Чому він висунув гасло вільної, незалежної робітничо-селянської радянської України і чи мало воно шанси на реалізацію?

Які альтернативи сталіністському курсу в політиці, економіці та національному питанні існували всередині комуністичного проекту? Як проявила себе ліва опозиція сталінізму в Україні?

Виходячи з досвіду Радянської України 1920-х років, чи обов'язково суперечать комуністичні ідеї національно-культурному відродженню?

Попри те, що Троцький був одним із небагатьох світових політичних діячів, які звертали увагу на українське питання, його твори не видавалися українською з 1920-х років, а більшість його статей 1930-х, зокрема присвячених Україні, не видавалися в Україні ніколи.

Дослідження праць цього видатного політичного діяча безсумнівно збагатить розуміння національно-визвольних змагань у ХХ столітті в Україні, зазначають організатори.

Дивіться також:

Екскурсія будинком-музеєм Лева Троцького в Мехіко. ФОТО

Українська незалежність і товариш Троцький

1938: Троцький у Мехіко коментує процеси "ворогів народу". ВІДЕО

Інші матеріали за темою "Троцький"

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.