Хочуть зняти кіно про поранених на Майдані

Програма "Громадське здоров’я" Міжнародного фонду "Відродження", яка надає допомогу постраждалим під час акцій протесту у Києві у січні та лютому 2014 року, пропонує охочим журналістам створити фільм про цих людей.

Про це повідомляє Інститут розвитку регіональної преси.

Програма "Громадське здоров'я" сприяла діагностиці, лікуванню, проведенню операцій та психологічній реабілітації більше ніж 100 простих українців – вчителів та музикантів, архітекторів та будівельників, колишніх афганців та студентів, йдеться у повідомленні інституту.

Наразі у програмі зберігається велика кількість історій про героїв, які приїздили на Майдан, аби щодня творити історію країни.

"Програма готова надати журналістам ці всі історії, познайомити з героями, які наразі знаходяться в лікарнях, одужують від важких поранень, і не втрачають віри й оптимізму", йдеться в релізі.

Розшукуються журналісти і знімальні групи, які б хотіли й могли створити документальну стрічку або документальну серію про людей, які відстояли свободу й незалежність країни.

Контакти для журналістів: Олена Кучерук – (044) 461-97-09, kucheruk@irf.kiev.ua.

Нагадаємо, тиждень тому істориків і студентів профільних спеціальностей запрошували долучитися до проекту "Усні історії медиків Майдану", мета якого - документувати свідчення волонтерів медичних бригад, котрі працювали на передовій під час акцій протесту.

Дивіться також інші матеріали за темою "Майдан"

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.