Білоруси опублікували протоколи власного уряду за 1918 рік

У книзі публікуються протоколи засідань Народного секретаріату Білоруської Народної Республіки, що діяв в Мінську з лютого по листопад 1918 року

У січні 2021 року вийшла перша книга другого тому видання "Архіви Білоруської Народної Республіки". У книзі публікуються джерела з історії білоруського національного руху, що мають велике значення для історичної науки, - протоколи засідань Народного секретаріату Білоруської Народної Республіки, що діяв в Мінську з лютого по листопад 1918 р. Ці документи зберігаються в Державному архіві Російської Федерації і завдяки цій публікації вперше введені у науковий обіг.

Книга продовжує серію "Архіви Білоруської Народної Республіки", започатковану Сяргеєм Шупою у 1998 році. Перший том серії базувався на документах Литовського центрального державного архіву. У другому томі будуть розміщені документи з історії Білоруської Народної Республіки з Державного архіву Російської Федерації.

Опубліковані документи відображають міжнародну, політичну, економічну, культурну діяльність уряду Білоруської Народної Республіки, а також багато інших аспектів історії білоруського національного руху в 1918 році.

Видання адресоване дослідникам, викладачам, студентам, усім, хто цікавиться історією Білорусі.

 

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.