У Донецьку з'явився сквер пам'яті "беркутів"

Депутати міськради Донецька одноголосно проголосували за вшанування пам'яті загиблих співробітників загону "Беркут".

За проголосували всі 55 депутатів, які зареєструвалися на засіданні міськради. Пропозицію щодо найменування скверу, що знаходиться біля площі Дзержинського у Ворошиловському районі міста, вніс секретар міськради, член ПР Сергій Богачов.

Офіційна назва нового топонімічного об'єкту - "Сквер пам'яті загиблих бійців "Беркуту".

Рішення прийнято, як сказано на офіційному сайті міського голови Олександра Лук'янченка, "учитывая многочисленные обращения жителей города Донецка об увековечении памяти бойцов подразделения МВД Украины "Беркут", погибших во время трагических событий, имевших место в г. Киеве с декабря 2013 года по февраль 2014 года".

Пропозиція Богачова встановити пам'ятну стелу була відправлена на доопрацювання.

Ініціатив щодо увічнення пам'яті загиблих героїв "Небесної сотні" депутати не розглядали.

Як відомо, 22 лютого міська рада Дніпропетровська проголосувала за перейменування центральної площі Леніна на площу Героїв Майдану.

Центральну вулицю Кіровограда перейменували з Кірова на Героїв Майдану.

У Тернополі міськрада вирішила перейменувати площу Мистецтв на площу Героїв Євромайдану.

У Києві пропонують перейменувати вулицю Інститутську або її частину на вулицю Небесної Сотні.

У березні 2014 року Хмельницька міськрада перейменувала центральну вулицю Театральну на Героїв Майдану.

Дивіться також інші матеріали за темою "Топоніміка"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.