Бійці АТО з почестями перепоховали останки червоноармійця. ФОТО

Бійці миколаївської 79-ої окремої аеромобільної бригади знайшли в зоні АТО останки червоноармійця, який загинув під час звільнення Донбасу, і перепоховали їх із військовими почестями.

Про це у своєму Facebook повідомляє волонтер Юрій "Фенікс" Бірюков.

"Два тижні тому бійці 79-ої бригади зайняли стратегічну висоту на кордоні з росією, - пише активіст. - Почали обкопуватися, готувати позиції, зміцнюватися. І в одному з окопів виявили останки загиблого червоноармійця. Судячи з дати на газеті - у липні 1943 року".

 Червоноармієць, його взуття і диск із патронами до ручного кулемету

За словами волонтера, загиблий був кулеметником. Вочевидь, біг на позицію з двома дисками патронів від ручного кулемета Дегтярьова. Вибухом одірвало руку, відкинувши її на півтора метра. Диски так і залишилися в руках, загинув миттєво.

Окоп на місці вирви від вибуху, яким убило червоноармійця. Тут знайшли останки

Поруч із прахом знайшли небезпечну бритву з ініціалом "И" на лезі, газету і трохи різаного паперу для самокруток. Більше нічого суттєвого не збереглося.

 

Десантники викопали і склали останки радянського бійця, все сфотографували, викопали могилу і збиралися влаштувати урочисте поховання.

"Замкомбата ніс коробку з останками до могили, - пише "Фенікс". - І в цей момент наші позиції накрили з 120-мм міномета. А, так, це було під час перемир'я!"

"Сталінградець" - газета 4-го гвардійського механізованого корпусу Червоної армії. За липень 1943-го

Волонтер розповів, що замкомбата разом із коробкою впав в окоп, де було знайдено червоноармійця, і притискаючи останки до себе, думав - правило непотрапляння снаряда у вирву від попереднього зберігається після 70 років чи ні?

"Відповідь: частково, - пише активіст. - Осколок міни увійшов у ґрунт в 15 сантиметрах над ним. Якби він не прикривав би собою коробку - осколок увійшов би в тіло".

 У серпні-вересні 1943 року 4-ий гвардійський мехкорпус брав участь в операції з визволення Донбасу від фашистських загарбників

Зрештою червоноармійця було перепоховано: "...З відданням військової честі. Це принципово. Вони - воїни".

"Фенікс" просить представників пошукових організацій вийти на контакт, щоб передати матеріали щодо знахідки і перепоховання.

Дивіться також інші матеріали за темою "Пошуковці"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.