ПРОЩАННЯ ІЗ ЄВГЕНОМ СВЕРСТЮКОМ ВІДБУДЕТЬСЯ У ЧЕТВЕР 4 ГРУДНЯ

Увечері 1 грудня відійшов у вічність відомий український інтелектуал, дисидент, філософ, правозахисник, моральний авторитет Євген Сверстюк. У середу 3 квітня відбудеться відправа, у четвер 4 грудня - прощання та похорон.


Середа 3 грудня

Церква Різдва Богородиці УАПЦ, район Совки, вул. Каменярів, 13-15.

17:00 Всенічна відправа 

18:30 Парастас за спочилим рабом Божим Євгеном Сверстюком

Протягом ночі — читання Псалтиря

Доїхати можна тролейбусом 42, маршруткою 17, 220 від автовокзалу чи від метро "Деміївська" Червонозоряним проспектом до зупинки "Кіровоградська". Перейти мостом на лівий бік, іти вулицею Каменярів у південному напрямку.

 
Четвер 4 грудня
 
8:00 Архиєрейська Божественна Літургія, Церква Різдва Богородиці УАПЦ, район Совки, вул. Каменярів, 13-15.
 
9:00—10:00 Чин похорону, Церква Різдва Богородиці УАПЦ
 
11:00—13:00 Громадянське прощання у Будинку вчителя (Центральної ради УНР) вул. Володимирська, 57
 
14:00 — Похорон на Байковому кладовищі, вул. Байкова, 6, сектор 33. 
 
В останню путь пана Сверстюка проводжатимуть дружина Валерія та донька Віра з родиною. 

Євген Сверстюк народився 1928 року в с. Сільце (нині Горохівський р-н Волинської обл.). Закінчив відділення логіки та психології Філологічного факультету Львівського держуніверситету (1952 р.). Працював як науковий співробітник та редактор у навчальних і наукових закладах УРСР.

Євгена Сверстюка декілька разів звільняли з роботи за політичними мотивами, комуністична влада переслідувала його за участь у самвидаві та протести проти арештів і незаконних судів.

У січні 1972 року його було заарештовано, а в березні 1973-го - засуджено до 7 років таборів та 5 років заслання. Після звільнення працював столяром (1983–1988 роки).

1993 року захистив докторську дисертацію з філософії на тему "Українська література і християнська традиція" у Вільному Українському університеті в Мюнхені.

Лауреат Шевченківської премії, один із учасників групи "Першого грудня". Головний редактор газети "Наша віра", почесний президент Українського ПЕН-клубу.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.