Е-архів визвольного руху публікує спогади головного судді ОУН Володимира Горбового

Ознайомитися з архівними документами про відомого українського військовика та юриста відтепер можна он-лайн.

Центр досліджень визвольного руху до річниці смерті відомого українського юриста, активного діяча УВО та ОУН, політв'язня нацистських та радянських таборів у 1940-1970-х рр. Володимира Горбового публікує у електронному архівів avr.org.ua колекцію документів про його життя.

Найціннішим документом є мемуари Володимира Горбового з власноручними правками "Погода совісті". Як розповів керівник Архіву Центру досліджень визвольного руху Андрій Усач, Горбовий працював над ними таємно, адже після повернення з ув’язнення перебував під пильним наглядом радянських спецслужб.

 Володимир Горбовий

"Зі спогадів Володимира Горбового можна дізнатися про особливості перебування в концтаборах.

Він також розповідає, як нацисти намагалися залучити його до співпраці, використавши ім’я відомого українцям адвоката в своїх пропагандистських цілях, як йому пізніше примусово нав’язали радянське громадянство та інші цікаві деталі з життя", — розповідає Андрій Усач.

Документи взяті зі збірки, що зберігається в Архіві Центру досліджень визвольного руху та архівно-кримінальної справи з Галузевого державного архіву Служби безпеки України.

Володимир Горбовий служив у лавах Української галицької армії, а згодом Армії Української Народної Республіки. Був членом Української військової організації та Організації українських націоналістів, займав посаду Головного судді ОУН.

Відбував арешт у Львові  у 1922 р., у 1934 р. ув'язнений в польському ізоляційному таборі у Березі Картузькій, у 1941 р. заарештований нацистами  та запроторений до в’язниці "Монтелюпіх" у Кракові, у 1949 р. засуджений до 25 років виправно-трудових таборів СРСР.

У 1962 р. в одній зі своїх скарг він написав: "Заявляю, що я ніколи в житті не вчинив ніякого злочину, ані ніякої кепської справи. Єдиним моїм промахом було те, що я легковажно повірив совєтській пропаганді про совєтську гуманність і законність, та зостався на досяг їх руки".

 Заява Володимира Горбового Голові Верховного Суду СРСР

 Колекцію документів можна переглянути на сайті Е-архіву визвольного руху за посиланням.

Нагадаємо, що відкритий у березні 2013 року Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є спільним проектом Центру досліджень визвольного рухуЛьвівського національного університету імені Івана Франка та Національного музею "Тюрма на Лонцького". Сьогодні в Е-архіві доступні копії 21207 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

 

Василь Мудрий (1893–1966)

"24 серпня 1939 року у Львові відбувся Крайовий конгрес Українського національно-демократичного об'єднання, на якому одностайно ухвалено резолюцію, що українське громадянство виконає в цих важких часах горожанські обов'язки крови і майна, які накладає на нього приналежність до Польської Держави... нині не час для взаємних політичних суперечок і що вищезазначене рішення разом з українським суспільством у повному обсязі виконаємо та понесемо всі жертви для спільної оборони держави".

Нестабільність і криза. Фрагмент книги "Революційна весна" Крістофера Кларка

Весна 1848 року ознаменувала час, коли Європу воднораз огорнули надія і страх, вона відчула крихкість усталеного століттями політичного порядку. Повстання у Парижі, Відні, Берліні, Мілані, Празі та десятках інших міст не були ізольованими епізодами, а стали першою загальноєвропейською революцією модерної доби. За інтенсивністю та географічним розмахом вона не мала прецедентів і охопила майже весь континент: від Португалії до Галичини й від Скандинавії до Сицилії. Люди по всій Європі стали учасниками масової політики та вимагали соціальної емансипації, громадянських прав і національного самовизначення.

Симон Созонтів. Опікун українців у Франції та "опіка" над ним органів кдб

Оперативній справі, яку в кдб завели на Симона Созонтіва, дали назву "Каучук". За аналогією з тим, що він був власником невеликої фабрики гумових виробів у Франції. Але він цікавив чекістів не лише як господарник і меценат, а передусім як багаторічний голова "Української громадської опіки" у Франції і в подальшому – голова виконавчого органу Української Національної Ради (прем’єр-міністр уряду в екзилі). Його певні риси характеру, політичні хитання й амбіції мали намір використати для здійснення спеціальної пропагандистської операції.

Поет Леонід Лиман. «Як я став ворогом народу»

У низці оперативних розробок органами кдб представників української творчої інтелігенції, що опинилися в еміграції, справа на поета Леоніда Лимана займає окрему нішу. Принаймні за обранням способів його компрометації. Покрокове розкриття тієї "кухні" кдб на підставі розсекречених документів з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України дає змогу наочно показати, як саме фальшували докази антирадянської діяльності, вигадували неіснуючі факти, використовували вивіски відомих міжнародних організацій і підписи їхніх керівників, залучали іноземних журналістів для поширення недостовірної інформації.