Росії теж необхідні радикальні кроки з декомунізації — російський історик

Відомий російський історик Нікіта Петров переконаний, що процес декомунізації, запущений в Україні, — обов’язковий для побудови майбутнього держави на основі права і дотримання прав людини.

 

"Під радянським минулим потрібно проводити межу — і межу історичного осмислення, і межу юридичних оцінок, — вважає історик. — Тому важливі декомунізація і перейменування всього, що носить імена діячів радянського репресивного режиму, організаторів репресій, таких як Ленін, Калінін і багато інших, — щоб пам’ять про минуле була цілісною і сповненою поваги".

Прийняття в Україні так званого декомунізаційного пакету законів, зокрема — про відкриття архівів в розмові з "Радіо Свобода" він назвав необхідним процесом, важливим для будь-якого суспільства, яке збирається будувати своє майбутнє на основі права і дотримання прав людини: "В якомусь сенсі без цього ніяк не можна взагалі декларувати будь-які демократичні принципи".

Історик нагадав, що у будь-якій країні, яка відходила від тоталітарних порядків (у країнах Східної Європи, а сьогодні — в Україні), перш за все відкривають всі таємниці минулого режиму: "Це необхідно зробити тільки для того, щоб люди розуміли, від чого вони пішли і до чого хочуть прийти", — переконаний Петров.

На думку Нікіти Петрова, такі ж радикальні кроки як в Україні, потрібні і Росії. "Відкриття архівів — це кардинальний крок, це розрив з минулим, який лякає багатьох у Кремлі.

Що ми будемо розповідати про велич країни, якщо на сторінки преси чи в книги весь час будуть виплескувати сюжети, пов’язані зі злочинами нашої радянської держави проти особистості, проти сусідніх країн? — вважає Петров. — Яка у нас країна — таке і ставлення до минулого і до архівів. Оце небажання відкривати, бажання створювати якісь фейки якраз і говорить про недемократичний характер сучасної Російської держави".

Як відомо, 21 травня 2015 року в Україні набув чинності пакет декомунізаційних законів, серед яких —  Закон України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", відповідно до якого запроваджується вільний доступ до архівів та передача їх з-під відомств силових органів до Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті (ГДА УІНП).

Закон розроблявся за участі громадськості в рамках програми Центру досліджень визвольного руху "Відкриті архіви" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження".

Ініціатори переконані, що такий крок не лише допоможе глибше дізнатися про минуле країни, але й буде однією з гарантій неповернення тоталітарних практик у роботі правоохоронних органів та спеціальних служб незалежної України.

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.