Німецький історик: "Мене вразило, як викрали Донбас"

Німецький історик і публіцист Карл Шлеґель видав книгу "Київське рішення", мета якої - дати мешканцям Німеччини та ЄС уявлення про Україну та її історію.

Про це повідомляє dw.de.

Науковець зазначив, що німецькій аудиторії дуже бракує знань про Україну та її історію.

"Я хочу познайомити німців з країною, якої донедавна в їхньому уявленні навіть не існувало на карті Європи, - сказав він. - Така ситуація вже була наприкінці 1980-х років, коли навіть Балтійські країни і Польща були для нас немов темним боком Місяця. Це має змінитися - ми маємо дізнатися про цю європейську країну, про цей європейський народ".

Історик знайомить німецького читача з Україною, подаючи портрети окремих міст - від Львова і Чернівців, до Києва, Харкова і Донецька.

"Мій шлях полягає у тому, аби читати міста і ландшафти, немов тексти, - зазначив Шлеґель. - У цих текстах історичні події і епохи накладені одна на одну шарами. - Історія Одеси зовсім інша, ніж історія Львова, а історія Харкова інша, ніж Києва. Лише склавши до купи ці окремі історії, можна отримати уявлення про багатогранність і складність цієї країни".

 "Київське рішення" - в цю назву я вкладаю те, що українці хочуть, аби їм дали спокій, - сказав Карл Шлеґель. - Вони прийняли своє рішення і хочуть йти тим шляхом, який вони обрали для себе. Ніхто не має права перешкоджати їм на цьому шляху"

Історик, який писав про Донецьк і бував там, вражений, як українське місто "викрали".

"Ми стали свідками того, як промисловий регіон з його 150-річною історією, який можна порівняти з Рурською областю у Німеччині, був зруйнований, - сказав Шлеґель. - Цілі райони стали непридатними для життя, більше двох мільйонів людей стали біженцями".

У книжці науковець робить екскурс в історію міста і регіону, який багато разів знищувався і поставав із попелу.

"Пишу про те, як культивувався міф про Донбас як про промислове серце країни, який вже давно не має нічого спільного з реальністю, оскільки регіон давно перебуває у глибокій структурній кризі. Він значною мірою нерентабельний, - наголосив Шлеґель. - Тому Росії він не потрібен, вона не готова інвестувати кошти у його модернізацію".

За його словами, більшість західних істориків донедавна розглядали Україну як другорядну радянську периферію, але внаслідок Майдану-2014 і російсько-українського конфлікту все змінилося.

"Україна - країна з власною історією. Її не можна автоматично вивести з імперської історії, історії з точки зору Москви або Санкт-Петербургу, - зазначив науковець. - Хочу натомість по-іншому подивитися на історію країни, яка вже чверть століття є незалежною і бореться за своє право йти власним шляхом".

"Ми маємо навчитися, приділяти увагу цьому народу і цій державі, - підкреслив Шлеґель. - І все починається з того, щоби принаймні вчити українську мову".

"Остаточне розв’язання". Уривок із книги Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним"

Наприкінці серпня у колаборації видавництв "Човен" та "Локальна історія" вийде друком українською книжка-бестселер американського історика Тімоті Снайдера "Криваві землі. Європа між Гітлером і Сталіним" – досконала деконструкція природи двох споріднених тоталітарних режимів: нацистської Німеччини та сталінського СРСР, трансформованого в сучасну фашистську росію.

Замостя-1920: як українці та поляки разом рятували Європу від росіян

Події 1920 року, коли українські та польські війська пліч-о-пліч зупинили більшовицьку навалу біля Замостя, стали яскравим прикладом успішної спільної боротьби двох народів за свободу і незалежність. У центрі цих подій постає постать генерала Марка Безручка — українського командира, який довів, що відданість Батьківщині та військовий талант можуть змінювати хід історії. Шоста Січова стрілецька дивізія Армії УНР під командуванням Марка Безручка зірвала плани червоних прорватися в Польщу та понести "світову революцію" до Європи

«Зараз формується "жива пам’ять"», - Роза Тапанова

Інтерв’ю з генеральною директоркою Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Розою Тапановою для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Як звільняли Харків у серпні 1943-го

Німці атакували на світанку 29 серпня 1943-го позиції 69-ї армії. До вечора стало очевидно, що це відволікаючий маневр для забезпечення відступу військ із Харкова та його передмість. Вже до вечора цього дня, не зустрічаючи значного опору, були звільнені Люботин, Гіївка, Березове, Південний, Пісочин, Нова Баварія, станція Основа, Високий. Саме цей день і треба вважати датою визволення Харкова.