Німецький історик: "Мене вразило, як викрали Донбас"

Німецький історик і публіцист Карл Шлеґель видав книгу "Київське рішення", мета якої - дати мешканцям Німеччини та ЄС уявлення про Україну та її історію.

Про це повідомляє dw.de.

Науковець зазначив, що німецькій аудиторії дуже бракує знань про Україну та її історію.

"Я хочу познайомити німців з країною, якої донедавна в їхньому уявленні навіть не існувало на карті Європи, - сказав він. - Така ситуація вже була наприкінці 1980-х років, коли навіть Балтійські країни і Польща були для нас немов темним боком Місяця. Це має змінитися - ми маємо дізнатися про цю європейську країну, про цей європейський народ".

Історик знайомить німецького читача з Україною, подаючи портрети окремих міст - від Львова і Чернівців, до Києва, Харкова і Донецька.

"Мій шлях полягає у тому, аби читати міста і ландшафти, немов тексти, - зазначив Шлеґель. - У цих текстах історичні події і епохи накладені одна на одну шарами. - Історія Одеси зовсім інша, ніж історія Львова, а історія Харкова інша, ніж Києва. Лише склавши до купи ці окремі історії, можна отримати уявлення про багатогранність і складність цієї країни".

 "Київське рішення" - в цю назву я вкладаю те, що українці хочуть, аби їм дали спокій, - сказав Карл Шлеґель. - Вони прийняли своє рішення і хочуть йти тим шляхом, який вони обрали для себе. Ніхто не має права перешкоджати їм на цьому шляху"

Історик, який писав про Донецьк і бував там, вражений, як українське місто "викрали".

"Ми стали свідками того, як промисловий регіон з його 150-річною історією, який можна порівняти з Рурською областю у Німеччині, був зруйнований, - сказав Шлеґель. - Цілі райони стали непридатними для життя, більше двох мільйонів людей стали біженцями".

У книжці науковець робить екскурс в історію міста і регіону, який багато разів знищувався і поставав із попелу.

"Пишу про те, як культивувався міф про Донбас як про промислове серце країни, який вже давно не має нічого спільного з реальністю, оскільки регіон давно перебуває у глибокій структурній кризі. Він значною мірою нерентабельний, - наголосив Шлеґель. - Тому Росії він не потрібен, вона не готова інвестувати кошти у його модернізацію".

За його словами, більшість західних істориків донедавна розглядали Україну як другорядну радянську периферію, але внаслідок Майдану-2014 і російсько-українського конфлікту все змінилося.

"Україна - країна з власною історією. Її не можна автоматично вивести з імперської історії, історії з точки зору Москви або Санкт-Петербургу, - зазначив науковець. - Хочу натомість по-іншому подивитися на історію країни, яка вже чверть століття є незалежною і бореться за своє право йти власним шляхом".

"Ми маємо навчитися, приділяти увагу цьому народу і цій державі, - підкреслив Шлеґель. - І все починається з того, щоби принаймні вчити українську мову".

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.