Польща й далі зноситиме радянські пам'ятники - посол у РФ

Рішення влади Польщі щодо демонтажу того чи іншого пам'ятника часів радянської епохи не суперечить міжнародним зобов'язанням Варшави.

Про це в інтерв'ю Інтерфакс заявила посол Польщі в РФ Катажина Пелчинська-Наленч.

За словами дипломата, прийняті Польщею зобов'язання стосуються тільки кладовищ та місць поховань, і їх польська влада старанно виконує.

Але символічні пам'ятники, під якими немає поховань, не потрапляють в ці списки, оскільки "не охороняються міжнародними угодами, в тому числі і двосторонніми угодами між Польщею та Росією".

Таких монументів на території Польщі знаходиться близько 290, додала посол.

"Це так звані пам'ятники подяки Червоної Армії, які були поставлені в Польщі після 1945-го року і це не було рішенням польського народу, - зазначила Пелчинська-Наленч. - Червона армія сприймається в Росії як армія, яка перемогла фашизм, і це правда. Але ми знаємо, що вона також підпорядкувала собі країни Центральної Європи, у тому числі Польщу, в 1939-1941 рр. і після 45-го року. Польща припинила бути вільною країною".

За її словами, в результаті дій Червоної армії тисячі польських громадян загинули, були заслані або відправлені до в'язниці.

"З цим теж асоціюється Червона Армія, - підкресилал дипломат. - Тому символічні пам'ятники подяки сприймаються як символ радянського панування в Польщі, і вони встановлювалися тоді як символ радянського панування. І сьогодні, коли місцеві влади приймають рішення про демонтаж пам'ятників, вони керуються цими історичними причинами та побажаннями місцевого населення".

Як відомо, напередодні у польському місті Мелець було демонтовано пам'ятник подяки Червоної Армії.

МЗС РФ висловив осуд рішенням польської влади, заявивши, що польська сторона порушила ряд домовленостей між Росією та Польщею.

Нагадаємо, восени 2011 року в центрі Варшави було демонтовано пам'ятник воїнам-червоноармійцям.

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.