Головну вулицю Миколаєва перейменували з Леніна на Центральну

Міський голова Миколаєва Олександр Сенкевич в рамках законів про декомунізацію підписав розпорядження про перейменування понад 120 топонімів у місті.

Крім вулиць, перейменовано проспекти, ряд парків і Ленінський район, повідомляє news.pn.

Зокрема, проспект Жовтневий тепер буде називатися Богоявленським, a проспект Леніна - Центральним. Проспект Героїв Сталінграду не перейменовувався.

"Даний проспект не носить ім'я Сталіна як такого, а названий на честь героїв, які загинули під час Сталінградської битви, - пояснив мер. - Серед них були й миколаївці. Тому було прийнято рішення не перейменовувати проспект".

Ленінський район міста перейменовано на Інгульський.

Вулиця Васляєва тепер буде називатися Театральна, вулиця Радянська - Соборна, площа імені 61-го комунара - площа АдміралтейськаКіровський проїзд - Троїцький, провулок Павлика Морозова - Cарматівський провулок, вулиця Володарського - Друга Екіпазька, вулиця Чигрина - Прикордонна, вулиця Скороходова - Ковальська, вулиця Карла Маркса - Андрея Шептицького, вулиця Карла Лібкнехта - вулиця Шнеєрсона.

Сенкевич зазначив, що Менахем-Мендл Шнеєрсон - сьомий в роду Любавицького ребе, народився в Миколаєві, вів активну громадську діяльність, створив центри хасидського руху в багатьох містах Європи й Америки.

Розглядався й історичний варіант назви вулиці - Чернігівська. Мер розповів, що міська рада пішла назустріч одній із єврейських громад Миколаєва, яка звернулася з проханням увічнити ім'я ребе в назві вулиці.

Нові назви отримали деякі парки Миколаєва: парк імені Петровського - парк Народний Сад, парк Ленінського комсомолу - парк Юність, Піонерський сквер - сквер Юних героїв, сквер Пролетарський - Манганарієвський, Сиваський сквер - Аркасовський.

Сенкевич додав, що деякі вулиці були перейменовані не так, як пропонувала комісія. Причиною тому стали побажання мешканців цих вулиць.

Раніше представники громадських організацій, краєзнавці та історики сперечалися, як перейменувати проспект Леніна - одні виступали за повернення йому історичної назви Херсонський, інші пропонували назвати його Таврійським, треті - проспектом Свободи тощо.

Мерія вирішила обрати "саме нейтральну назву - Центральний", оскільки проспект проходить через весь центр і є основною транспортною артерією міста.

Вулиця "Правди" залишилася з тією назвою, але без лапок (вулиця Правди) - не за назвою головної комуністичної газети, а "в честь філософської категорії".

"Пропагандистські вітрини": політична історія чемпіонатів світу з футболу

Після Другої світової війни в Угорщині, як і в інших країнах Центрально-Східної Європи, до влади прийшли комуністичні режими. Як і фашисти в Італії та нацисти в Німеччині, комуністи в Центрально-Східній Європі розглядали спорт як потужну пропагандистську зброю. Інтереси угорської комуністичної влади співпали з бажаннями тренера Густава Шебеша. Результатом стала найсильніша команда 1950-их років – склад збірної Угорщини, який увійшов в історію під назвою "Золота команда". Ця команда була одним з яскравих зразків впливу тоталітарного режиму на спорт

Паросля. Незручні спогади

Якщо 11 липня у польській історіографії вважається "апогеєм" конфлікту, то його початок відраховують від убивства мешканців колонії Паросля на Рівненщині. Подію намагаються пов'язати з першими збройними акціями бандерівського підпілля проти нацистів. Йдеться, насамперед, про напад сотні Григорія Перегіняка – "Коробки" на комендатуру містечка Володимирець 7 лютого 1943 року.

"Дніпро" на теренах Західної Німеччини. Спецоперація кдб

У 1956 році кдб срср створив на теренах Західної Німеччини легендовану групу "Дніпро", яка нібито стояла на патріотичних позиціях, дбала про українські інтереси і закликала емігрантів повертатися на свою батьківщину. Але за щирими, на перший погляд, зверненнями і закликами крилися ретельно продумані й далекосяжні плани посіяти розбрат і ворожнечу в середовищі української еміграції, скомпрометувати лідерів в очах рядових членів націоналістичних організацій, розсварити їх між собою, посіяти зневіру.

Як у Харкові встановлювали (та руйнували) пам’ятник УПА

1992 рік. У харківському Молодіжному парку, поруч із хрестом пам'яті жертв Голодомору установлюють перший на Лівобережжі пам'ятний знак воїнам УПА. У день відкриття біля знаку стоїть почесна варта курсантів кількох училищ. Церемонія починається молебнем за участі священників УАПЦ та УГКЦ. За кілька років пам'ятний знак стане мішенню понад сотні актів вандалізму: його засипатимуть сміттям, руйнуватимуть, намагатимуться "обміняти" на пам'ятник лєніну, а згодом — украдуть.