Спецпроект

Інститут національної пам’яті засуджує вандалізм щодо українських могил у Польщі

Акти вандалізму, як на могилах УПА у Пикуличах у Польщі, шкодять українсько-польському взаємопорозумінню.

Днями стало відомо про наругу над двома братськими могилами, в яких поховані останки 47-ми вояків Української повстанської армії, на Українському воєнному кладовищі у селі Пикуличах, Республіка Польща. До надмогильних плит невідомі прикріпили гранітні дошки з написами, що тут поховані "бандерівські бандити" й "кати".

Український інститут національної пам’яті наголошує, що такі інциденти є неприпустимими, вони шкодять як взаєморозумінню між українським та польським народами, так і взаємовідносинам між державами Україна та Республіка Польща.

Про це ідеться в заяві Інституту.

Як повідомлялося раніше, Український інститут національної пам’яті та польський Instytut Pamięci Narodowej доклали значних зусиль, щоб відновити діалог довкола складних сторінок спільного минулого у форматі Українсько-польського форуму істориків.

"Такий формат дає змогу мінімізувати вплив політики та досягнути більш конструктивного підходу в обговоренні непростих українсько-польських взаємин. Всі ці кроки спрямовані на те, щоб подолати минулий травматичний досвід", — підкреслюють в установі.

"Натомість такі акти вандалізму, як на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах, перешкоджають діалогу. Вони не додають розуміння та не сприяють вшануванню пам’яті тих, хто постраждав у ті складні часи, а лише сіють ворожнечу, якою може скористатися третя сторона", — наголосила українська сторона.

Український інститут національної пам’яті скерував листа до Міністерства закордонних справ України з проханням звернутися до польської влади із закликом усунути наслідки акту вандалізму, провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.


Довідкова інформація


Українське воєнне кладовище в Пикуличах є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених Галицької армії та Армії УНР. Упродовж 1920-1921 рр. на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах було перепоховано близько 2 000 українських військовослужбовців.

Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря перетворили на сміттєзвалище. Відновила цвинтар у 1990 р. українська громада Перемишля. У 2000 р. Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща розширила територію цвинтаря – 27 липня того ж року у двох окремих братських могилах були перепоховані останки ексгумованих у селах Бірча та Лішня 47 вояків УПА.

На могилах коштом Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща були встановлені надгробні таблиці з відповідними україномовними написами.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.